Прекрасна авантюра. Так назвав Лесь Танюк щойно презентований Культурно-мистецький благодійний фонд “Київ-Класік”.
На відміну від світських вечірок у нічних клубах, що їх так люблять влаштовувати організатори подібних проектів, засновниця “Київ-Класік” — відома піаністка, народна артистка України Євгенія Басалаєва запросила гостей до Національної філармонії. Власне, у Колонному залі імені Миколи Лисенка на музичному вечорі “Українські силуети” майже рік тому і виникла ідея створити цей фонд.
— То справді прекрасна авантюра — підтримувати в наш нелегкий час молодих виконавців та популяризувати невідомі твори вітчизняних і зарубіжних авторів,— сказав на презентації народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань культури, письменник Лесь Танюк.— Є сила-силенна організацій, які опікуються мистецтвом лише на словах. І тільки одиниці роблять конкретні справи.
Через кілька хвилин урочистих промов та оплесків на сцені нарешті запанувала тиша, й у неяскравому світлі прожекторів з’явилася пані Євгенія разом зі своїм камерним ансамблем “Контрасти”. Симфонічна новела Володимира Губи (вона, до речі, присвячена артистці й виконувалася вперше) якнайкраще проілюструвала різножанрові таланти колективу, котрий не випадково отримав таку назву. Сама ж піаністка, що видавалася такою тендітною на тлі величезного чорного рояля, була наче епіцентром виру звуків — то кришталево-радісних, то пронизливо-тужливих. А її руки, мов емоційний камертон, рвучко здіймалися вгору і за мить опускалися на клавіші зраненими крильми…
— Столичні меломани нині не мають можливості слухати мої твори,— каже Володимир Губа.— Тож не випадково я відомий більше як автор музики до популярних за радянських часів кінофільмів “Камінний хрест”, “Захар Беркут”, “Олеся”, “Данило — князь Галицький”. Тепер же завдяки Євгенії Басалаєвій кияни почули мою симфонічну новелу “Satori” (“Осяяння”). Мене настільки вразила майстерність артистки, що я вирішив створити її музичний портрет. Це своєрідні замальовки з натури й водночас філософські роздуми про сенс життя, дисонанси в характері людини. Я писав їх місяць — по десять або й навіть дванадцять годин на добу. Прискіпливо ставився до кожного акорду, бо у мені сидить редактор, який не дозволяє фальшивити душею.
— Це велика честь для виконавця, коли композитори присвячують йому свої твори,— долучилася до розмови Євгенія Басалаєва.— Та ще більше відповідальності повертати з небуття імена вітчизняних класиків, скажімо, таких, як непересічний романтик початку ХХ століття Федір Якименко, або ж популяризувати наших видатних земляків Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського, Віктора Косенка. Неабияким сюрпризом для киян, гадаю, стала й сьогоднішня прем’єра фортепіанного квартету ля-мінор австрійця Густава Малера, котрий він написав у шістнадцять років. До речі, рівно століття тому він як диригент виступав із концертами у Львові. Ці рідкісні ноти я привезла з Парижа. Взагалі ж, коли виїжджаю на закордонні гастролі, завжди намагаюся попрацювати там у музичних бібліотеках чи архівах і по можливості запросити до Києва знаменитостей. Приміром, наступний вечір, який відбудеться 14 березня, буде присвячено французькій камерній музиці. Крім столичних віртуозів, тут виступить всесвітньо відома органістка з Риги, солістка Домського собору Євгенія Лисицина.
Божена ДОБЖАНСЬКА “Хрещатик”
Раритети від “Аніма” Піаністка Євгенія Басалаєва відроджує стародавні традиції
Чимало музикантів, аби завоювати любов публіки, звертаються до попси. Оперні співаки виконують естрадні пісні, інструменталісти готують програми із творів “модних” авторів. І ніхто їх не засуджує, адже на таку продукцію завжди є попит. Водночас більша частина величезного айсберга світової класики так і залишається непізнаною.
Відома піаністка Євгенія Басалаєва ніколи не прагнула здобувати славу на “класичних хітах”, які завжди збирають зали. Вона щоразу знаходить і дарує публіці незаслужено забуті твори, часом вкриті порохом років або й століть. Так було і цього разу.
У Будинку актора прозвучали незнайомі навіть меломанам тріо Йозефа Гайдна, Карла Марії Вебера, Богуслава Мартіну (славнозвісного П’яццолу виконували наприкінці, як кажуть, на десерт). Написані вони для незвичного складу — фортепіано, флейти і віолончелі. Виявилося ж, у світі є чимало прикладів такого поєднання. Виконувало раритети відоме в Європі тріо “Аніма” (у перекладі з латини це означає “душа”). У концерті виступили представники трьох виконавських шкіл: віденської (віолончелістка Сандра Беліч, завідувачка кафедри струнного відділу Белградської консерваторії), паризької (флейтист Любиш Йованович, проректор Белградської консерваторії, соліст Белградського симфонічного оркестру) і української (народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів Євгенія Басалаєва). Колектив цей існує вже десять років, і традиційно засновники запрошують “за ротацією” до нього із різних країн Європи. Оскільки Євгенію Басалаєву добре знають у Сербії, Македонії, Словенії (разом із заснованим нею камерним ансамблем “Контрасти Київ-Класік” брала участь у фестивалі “Охридське літо”, виступала в Любляні й Нові Сад), Департамент у справах культури Белграда запропонував піаністці цього літа тур по Європі разом із тріо “Аніма”, а ще — із сольними виступами. Візит Сандри Беліч і Любиша Йовановича в столицю України став можливим завдяки благодійному фондові “Київ-Класік” Євгенії Басалаєвої, одним із напрямків роботи якого є культурний обмін між країнами. Концерт тріо “Аніма” у затишному залі Будинку актора став початком нового проекту “Музична вітальня Євгенії Басалаєвої”, що має на меті відновлення шляхетних традицій Європи і, зокрема, України. Із історії пам’ятаємо, що в XVIII-XIX сторіччях у маєтках магнатів Розумовських, Тарнавських, Галаганів збиралися композитори, письменники, художники… Згадаймо вітальні родин Лисенків і Старицьких. Тут звучали оркестри, співали знаменитості, ставилися опери та балети, експонувалися картини. У процесі творчого спілкування народжувалися ідеї. Відтворити дух тих зібрань мріє Євгенія Басалаєва.
На нинішній концерт, втім, як і на “Елітні музичні вечори Євгенії Басалаєвої”, що відбуваються в Колонному залі Національної філармонії, завітала творча еліта, шанувальники мистецтва. Серед них — щиро зацікавлені у відродженні класичного мистецтва в Україні представники фінансових кіл. Були й студенти. Їм пощастило потрапити також на майстеркласи, що їх проводили в Національній музичній академії гості із Сербії. Привітав Євгенію Басалаєву академік, голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Іван Дзюба.
На Заході концерти в невеликих залах (церквах, старовинних палацах) популярні. У київських пам’ятках архітектури є чимало мініатюрних салонів з чудовою акустикою, де високе мистецтво може знайти прихисток. Один із них — Будинок актора. Хотілося, щоб стали традицією не лише виступи професіоналів, а й популярне колись і, на жаль, забуте нині домашнє музикування.
Людмила КУЧЕРЕНКО спеціально для “Хрещатика”
Аргентина в музиці й фотографіях
АВТОРКА ЦИКЛУ, ПІАНІСТКА ЄВГЕНІЯ БАСАЛАЄВА ПІДКРЕСЛЮЄ, ЩО ФОРМАТ «ЕЛІТНИХ ВЕЧОРІВ» СПРИЯЄ ЗБЛИЖЕННЮ І ЄДНАННЮ ДВОХ КУЛЬТУР .
15 травня в Національній філармонії України за підтримки Посольства Аргентинської Республіки в Україні відбудеться ХХІ концерт «Діалоги культур. Аргентинська феєрія» авторського міжнародного проекту — циклу концертів «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої», започаткованого відомою піаністкою Євгенією Басалаєвою це 2001 року. Цей захід присвячено 20-річчю дипломатичних відносин між Аргентиною й Україною до Дня національного свята Аргентини. Як розповіла «Дню» Басалаєва, її головна мета — привернути увагу й ознайомити українських слухачів із величною аргентинською культурою, зокрема академічною музикою, яку, на жаль у нас мало знають. Формат «Елітних вечорів» сприятиме зближенню й єднанню двох культур, зміцненню міжнародних культурних зв’язків між Україною й Аргентиною в руслі культурно-мистецької політики держав. У програмі концерту — твори (серед яких ряд прем’єр в Україні) аргентинських композиторів ХІХ — ХХІ стст. Alberto Ginastera, Alfredo J. Rossi, Julian Aguirre, Esteban Benzecry, Angel Lasala, Alberto Williams, Astor Piazzola та українського композитора Ігоря Щербакова.
Крім Євгенії Басалаєвої (фортепіано), на сцені Національної філармонії також виступлять: диригент Пабло Боджіано (Аргентина), Наталія Окунєва (арфа), Київський камерний ансамбль «Контрасти Київ-Класік» під керівництвом Євгенії Басалаєвої та відомі українські виконавці. А в фойє гості вечора зможуть побачити світлини з циклу «Аргентина очима українця» — роботи відомого київського фотохудожника Євгена Ковтонюка.
«ДЕНЬ», 15 травня, 2012 р.
Виват, консерватория!
Известная пианистка Евгения Басалаева подготовила новый творческий проект
«День», 2012 р.
5 декабря в Национальной филармонии в рамках цикла «Элитные вечера камерной музыки Евгении Басалаевой» и VІІ Международного фестиваля искусств «Диалог культур» состоится концерт, посвященный 100-летию Национальной музыкальной академии Украины им. П. Чайковского. О его программе и серии вечеров, которые стартуют в Киеве в среду, затем продолжатся в течение года, а также где будут организованы зарубежные гастроли, «Дню» рассказала автор проекта, популярная пианистка, художественный руководитель Киевского камерного ансамбля «Контрасты Киев-Классик», доцент НМАУ, солистка ансамбля «Киевские солисты» Евгения БАСАЛАЕВА:
— Это новый проект, посвященный юбилею Киевской консерватории (ныне НМАУ), который мы будем отмечать в следующем году. Напомню, консерватория была основана в 1913-м на базе музыкального училища Киевского отделения Российского музыкального общества. Организации консерватории содействовали такие известные композиторы, как Рахманинов, Глазунов и Чайковский. Первыми директорами были Владимир Пухальский и Рейнгольд Глиэр. А в 1925 г. младшие классы выделены в отдельное учебное заведение — музыкальный техникум, старшие классы вошли в состав Музыкально-драматического института им. Лысенко.
Серия концертов станет галереей портретов выдающихся музыкальных мастеров: композиторов, исполнителей, педагогов (с момента создания этого высшего учебного заведения и до наших дней). Первый концерт я назвала «Меценатство и музыкальная культура Украины. Перелистывая страницы». Он будет посвящен тем людям, которые словом, делом и финансами помогли создать консерваторию в Киеве. Наш вечер предваряет День благотворительности, который будет отмечаться 9 декабря. В программе мы вспомним Михаила Терещенко (сегодня мы назвали бы Михаила Ивановича первым украинским олигархом. Он был крупнейшим сахарозаводчиком и землевладельцем), который не только дал деньги, но и фактически подтолкнул момент открытия консерватории. Кстати, с именем М.И.Терещенко связан расцвет отечественной истории меценатства и, в том числе, развития музыкальной культуры. В список знаменитых меценатов следует внести также Политковского, Тарновского, Мазепу, Сагайдачного, Скоропадского, семью Разумовских и др.
— Расскажите, какие произведения прозвучат в первом концерте, а также об участниках вечера?
— Составляя программу, я решила включить сочинения композиторов и исполнителей периода становления академической музыки в Украине. Прозвучит прелюдия В. Пухальского (композитора, пианиста и первого ректора консерватории), а также знаменитый Концерт для голоса с оркестром Гиэра (второй ректор, общественный деятель и композитор). Следует помнить, что легендарный Сергей Рахманинов благословил создание вуза в Киеве. На концерте будет исполнен детским хором «Дзвіночок»» фрагмент из его известной «Всенощной» (этим произведением мы откроем вечер). Слушатели услышат знаменитые «Картинки с выставки» Мусоргского. Кстати, это произведение связано с Пухальским — он был одним из первых его исполнителей. На вечере будут исполнены сочинения из нотной коллекции Разумовских как дань великим украинским меценатам, и в частности Андрею Розумовскому (он сам прекрасно играл на скрипке и внес огромный вклад в развитие украинкой и европейской культур), — Концерт ре-мажор для клавира с оркестром, а также произведения Д. Бортнянского, Л. Кожелуха и Б. Лятошинского. Во втором отделении состоится мировая премьера. Недавно была найдена рукопись струнного квартета №1 Левка Ревуцкого (знаменитого композитора и педагога, он был одним из первых выпускников консерватории). Партитуру восстановила и реконструировала известный композитор, наша современница Виктория Полевая.
В концерте примут участие музыканты разных поколений: я с ансамблем «Контрасты Киев-Классик», молодой пианист, студент НМАУ Роман Лопатинский, талантливый гитарист, лауреат национальных и международных конкурсов Марк Топчий, сопрано Зоя Рожок (солистка Национальной оперы Украины) и детский хор «Дзвіночок».
— Как часто вы планируете проводить концерты юбилейного цикла? Вечера услышит только украинская публика или и зарубежные слушатели?
— Следующий концерт состоится в следующем году, 4 апреля, а затем 27 сентября. Всего в цикле предусмотрено три программы. Второй вечер хочу посвятить преподавателям, и чтобы прозвучала фортепианная музыка современных композиторов: Евгения Станковича, Валентина Сильвестрова, Владимира Губы, Игоря Щербакова, Жанны Колодуб, Леси Дычко и др., а также сочинения талантливого, но редко исполняемого Германа Жуковского, 100-летний юбилей которого будем отмечать в 2013 г. А третий концерт будет полностью посвящен Борису Николаевичу Лятошинскому — одному из основоположников модернистского направления в украинской музыке.
Цикл «Элитных вечеров» имел целью расширить круг слушателей. В июне этот проект покажем во Франции, чтобы представить парижанам молодых и талантливых украинских исполнителей, а также презентовать сочинения наших классиков и современников.
ВІЧЕ, 2013
Євгенія Басалаєва, людина нації
У безлюдному й затишному кафе, де ми розмовляли з Євгенією Басалаєвою, народною артисткою України, художнім керівником камерного ансамблю «Контрасти Київ-Класік», знана далеко за межами нашої держави талановита піаністка здавалася, як завжди, рішучою і впевненою у власних силах. Був вихідний день, і мені стало трохи незручно, що в напруженому ритмі життя навіть вихідні не належать їй, просто жінці, матері, яка сама виховує сина – колишній чоловік Євгенії Олександрівни видатний скрипаль і диригент, засновник української скрипальської школи Богодар Которович передчасно три роки тому пішов з життя. За незмінним зовнішнім самовладанням цієї красивої успішної жінки, однак, відчуваю якийсь надрив – так було і років з 15 тому, коли вперше переглядала фільм Олега Бійми про це зіркове подружжя: здавалося б, у них усе гаразд,а в постаті тоді ще зовсім молодої піаністки так пронизливо вгадувалася самотність. Ось і зараз, хоч би про що ми говорили, розмова повертається до особистості Богодара Антоновича, і на очах моєї співрозмовниці раз у раз срібляться сльози.
А ще кілька днів тому на пресконференції з нагоди чергового концерту в рамках VІІ Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» та Міжнародного проекту «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» у Колонному залі Національної філармонії України, який відкривав новий цикл «Історичні концерти», присвячені 100річчю заснування Київської консерваторії (нині Національна музична академія імені П. Чайковського), її ведуча – секретар Національної спілки композиторів Леся Олійник охарактеризувала Євгенію Басалаєву як яскравого пропагандиста, публіциста, просвітника в царині музики й просто «торнадо» в житті. Справді, навіть цей цикл концертів, які мають провести слухача повз шеренгу видатних композиторів, виконавців – випускників консерваторії за всі роки її існування, Євгенія Басалаєва піднесла на новий рівень, приурочивши його і до Дня благодійництва, який відзначається 9 грудня. Адже саме завдяки меценатам почав свою історичну ходу цей музичний заклад, і сьогодні ми з вдячністю згадуємо Михайла Терещенка, який безпосередньо був причетний до відкриття консерваторії. Особлива роль належить у цьому контексті родині Розумовських, бо їхня нотна колекція, що входить до шістки провідних колекційних нотних зібрань світу, є, по суті, антологією різних європейських композиторських напрямів, шкіл і жанрів ХVІІІ століття, пам’яткою всесвітнього значення. Великий концерт № 1 фа мажор для клавесина (фортепіано) чеського композитора Л. Кожелуха в супроводі оркестру, який прозвучав того вечора, – також один із найкращих творів європейської музики з «Нотної колекції Розумовських».
Порушуючи тему меценатства, Євгенія Басалаєва мала на меті не тільки підкреслити історичну роль доброчинності в історичних українських реаліях, а й насамперед звернутися до сьогоднішніх маєтних людей, аби продовжили славні традиції цієї величної соціокультурної місії в ім’я розвою національних культури і мистецтва, заради виховання та розвитку нації, формування позитивного іміджу України у світовому просторі.
Саме дбаючи про імідж Батьківщини в світі, це талановите подружжя, маючи запрошення на роботу і до Англії, і до Австралії та навіть працюючи там певний час, так і не змогло відірватися від рідної землі. За найважчих для людей мистецтва економічних часів на початку1990х вони створили камерний ансамбль «Київські солісти», середній вік музикантів якого був 28 років. Викладаючи в музичній академії, вони вміли відшуковувати справжні обдаровання й плекати молоді таланти. І сьогодні в кожному концерті Євгенії Басалаєвої беруть участь її студенти, колишні учні Богодара Которовича, вже переможці та лауреати, інша талановита творча молодь.
Один із концертів циклу «Елітні вечори …» мав назву «Гармонія контрастів. На хвилях блюзу». Контрасти зазначені й у назві оркестру, яким керує піаністка. Власне, гармонія контрастів – це сама невгамовна Євгенія Басалаєва зі своїм унікальним проектом вечорів у Колонному залі Національної філармонії, зі своєю життєвою позицією, якщо під контрастами розуміти не просто протилежності, а вражаюче багатоманіття: розмаїття інтересів, творчих уподобань, сміливість, із якою вона береться за ніким не орану мистецьку цілину. Особливість і унікальність проекту полягає, крім іншого, і в тому, що артистка послідовно репрезентує та популяризує твори українських композиторів, чий доробок ще не відомий світові. Вона постійно в пошуку, постійно експериментує. І за безліччю її занять, ідей, прагнень – відданість мистецтву, намагання зберегти й примножити, донести до світової громадськості духовну спадщину українців, культурні традиції нашої держави. Ось лише деякі назви цих елітних концертів: «Український ноктюрн», «На Різдво. Урочистий кант», «Затремтіли струни у душі моїй… Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній…», «Українські силуети», «Монолог із зоряних світів», у якому, крім творів призабутого великого українського композитора Федора Якименка, дуже органічно звучала й поезія представників «Розстріляного відродження», а також Ліни Костенко. А ще ж є в репертуарі її оркестру музика Франції, німецького бароко, Росії, Польщі, Австрії, Аргентини…
Музика не тільки підносить, а й лікує, переконана Євгенія Олександрівна, і це правда: на її з Богодаром Которовичем концерти в Сіднеї постійно ходила одна тяжкохвора жінка, навіть їздила за виконавцями до інших міст – була переконана, що їхня музика зцілює. Та для людей, які надто вразливо пропускають божественні звуки через серце і душу, ці чарівні ангельські послання часом можуть відіграти й руйнівну роль. Це щось із містики, але сам Богодар Которович, для якого – єдиного з українців (!) – 1999 року персонально спеціальним літаком доправили з Італії скрипку Паганіні, був переконаний, що саме після тих двох концертів – у столичних філармонії та опері, де йому випала честь грати на інструменті великого Маестро, у нього стала відмовляти ліва рука. І жоден лікар не зумів цей процес зупинити. Містика? Але великий скрипаль змушений був стати диригентом, бо рука так і не відновилася. Між іншим, Євгенія Олександрівна також добре запам’ятала той концерт: на репетиції скрипка Паганіні зовсім не звучала, Богодар Антонович дуже нервував – хоч виходь на сцену зі своїм інструментом! Але ж не можна, буде справжній скандал. Тому приречено вийшов на публіку. І тут уже Євгенія Олександрівна згадує: коли скрипаль почав свою партію, вона була приголомшена – такої потуги і краси звук дарував цей рідкісний інструмент! А Богодарові Антоновичу здавалося під час гри, що хтось поруч розігрує, сказати б, розігріває скрипку, – він навіть кілька разів озирнувся. Така вона, сила мистецтва!
Ставлячись до професії з граничною відповідальністю, здобувши на своєму творчому й викладацькому шляху цілковите визнання, народна артистка України, володарка Гранпрі (Італія, Іспанія), лауреат кількох міжнародних конкурсів, переможець загальнонаціональної програми «Людина року2009» у номінації «Митець року», професор Національної музичної академії, доктор філософії Євгенія Басалаєва щедро віддає свій талант, досвід, знання студентам і шанувальникам її таланту піаністки.
Насправді я не вірю, що, сказати б, насичені факти біографії – гарантія особливої змістовності в діяльності людини. Справжня особистість – це реалізм і масштаб творчого мислення та пошуку, це воля, енергія, діяльна думка та небайдужість, кодекс коректності у спілкуванні з людьми, колективом, особливо творчим, це стабільна його працездатність. Євгенія Басалаєва майже три десятиліття напруженої праці, самовдосконалення, боротьби, просвітництва, неабиякої самовіддачі, поза сумнівом, колись оцінить як найпрекраснішу, даровану Богом людині, болісну й радісну пору відкриттів, розчарувань, надій і знахідок, час особистісного становлення, якому немає кінця.
Людиною нації назвала піаністка Богодара Которовича – за талант, за життєву позицію, за відповідальність перед Батьківщиною та рідним народом. На жаль, відходять за вічну межу наші люди нації, справжні герої, наша слава, наша гордість, митці, які працювали на істинний авторитет держави. Відходять, так і не дочекавшись від суспільства справжньої вдячності за виконання їхньої високої місії – нести у світ знання про Україну та її талановитий народ: не одержав за життя обіцяної квартири Богодар Которович, хоч уже був виписаний ордер – в останню хвилину її віддали якомусь можновладцеві. Не дочекалася здійснення своєї мрії – відкриття Малої опери – Євгенія Мірошниченко, хоч їй урочисто обіцяли сприяння президенти і прем’єрміністри… Тож віддаймо належне тим, хто чи з родинного обов’язку, чи з шани до людей мистецтва, чи з будьяких інших можливих мотивів плекають і бережуть пам’ять про ті численні наші Таланти, яких покликала вічність. Серед цих дбайливців – і Євгенія Басалаєва, також справжня людина нації.
Автор: Людмила ВОЛГА
Евгения Басалаева: «В свою программу я включила реквием, посвященный погибшим во время землетрясения в Японии»
Лилия МУЗЫКА, «ФАКТЫ»
26.05.2011
В Национальной филармонии состоялся концерт современной японской музыки
Вечер японской музыки прошел в рамках V международного фестиваля искусств «Диалоги культур» при поддержке президентского фонда Леонида Кучмы «Украина». Концерт был посвящен десятилетию этого проекта и сорокалетию партнерских отношений между Киевом и Киото. Кроме того, известная пианистка Евгения Басалаева таким образом решила выразить свою поддержку всему японскому народу, пережившему землетрясение, цунами и катастрофу на атомной электростанции «Фукусима 1».
— Готовясь к концерту, я достала японские ноты, которых раньше не было в Украине, — рассказала «ФАКТАМ» Евгения Басалаева. — Когда случилось землетрясение, подумывала отменить выступление. Затем все-таки решила провести его, но изменила программу, включив реквием, посвященный погибшим в Японии.
В концерте прозвучала классическая и современная японская музыка, вокальная лирика на стихи японских и известного украинского композитора Валентина Сильвестрова. В программу также включена поэзия в стиле танку и хоку детского поэта и философа Василия Ярошенко, которого в Японии назвали Эро-сан.
Главным исполнителем концерта стала сама Евгения Басалаева (фортепиано). На сцене также выступили Киевский камерный ансамбль «Контрасты Киев-классик«, ансамбль ударных инструментов «Арс нова», Инна Галатенко (сопрано), Богдана Пивненко (скрипка).
Первая часть стала медитативной: в ней были исполнены произведения одного из самых известных современных японских композиторов Тору Такемицу. Во второй части прозвучали классические японские произведения, а также современные более демократические мелодии. Завершил концерт детский хор «Дзвiночок».
Мистецька глобалізація
Євгенія Басалаєва продовжує знайомити слухачів із елітною музикою Європи
В межах VIII Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» відбувся гала-концерт «Швейцарське інтермецо. Віденський концертштюк» (із циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої»). Чимало шанувальників класичного мистецтва побували на цій імпрезі, яка відбулася у Національної філармонії, що нещодавно відзначила свій 150-літній ювілей, перенеслися подумки на кілька десятиліть назад і, увімкнувши свою фантазію, уявили себе у віртуальному оточенні шляхетного товариства Київського купецького зібрання, налаштованого на сприйняття салонних вальсів і полонезів (таку унікальну можливість мав кожний із відвідувачів оригінального проекту відомої піаністки та музично-громадської діячки Євгенії Басалаєвої).
Саме цій енергійній жінці до вподоби бути законодавицею музичної моди на елітність, шляхетність в їхньому класичному, первісному сенсі, поняття, що в наш час нерідко підмінюються ерзацами. Вона й сама уособлює шляхетність і вносить цей «аристократичний ген» у свої численні мистецькі проекти. Її бренд — концертні програми «Елітні вечори з Євгенією Басалаєвою» — це щоразу занурення у нову, часто зовсім невідому сучасному слухачеві, класичну музичну культуру різних країн світу.
Цього разу у фокусі уваги піаністки опинилася музика Швейцарії, держави, що в сім’ї європейських країн особливо бережливо зберігає високі традиції професійної музичної освіти: саме з навчальних закладів Швейцарії розпочало свою блискучу кар’єру чимало відомих у світі музикантів.
Кожний з елітних концертів Євгенії Басалаєвої — це справжній мистецький витвір високого гатунку, наповнений свіжими оригінальними ідеями, своєрідними «кодами», що ламають традиційні уявлення про формат звичайного концерту. Мисткині властиве прагнення до створення навколомузичного, загальнохудожнього простору й відчуття урочистої атмосфери загального емоційного піднесення, розсіяних вже в приміщенні фойє Національної філармонії особливих флюїдів свята різних мистецтв. Наприклад, цього разу запрошених гостей насамперед чекала своєрідна «прелюдія»: зустріч із виставленими у фойє роботами цікавих сучасних українських митців — мандрівного фотохудожника, есперантиста Євгена Ковтонюка і художника, який створює свої живописні роботи під водою Олександра Білозора, ім’я якого внесено до Книги рекордів Гіннеса. Всі фотосюжети, як зрештою і художні полотна, об’єднувала спільна тема — тема води, водної стихії, про що свідчили їхні назви: «До водоспаду Ігуасу» (Бразилія), «Вбрід» (Зімбабве), «Слон у воді», «Водоспад зимою» та інші. Саме динамічний образ води, цієї дивовижної субстанції, був покликаний, за задумом авторки проекту, створити отой необхідний спільний художній простір, об’єднуючий візуальну і звукову сфери концертної програми.
Знайомство з фортепіанними творами швейцарських композиторів — Шарля Самюеля Бові-Лісберга, Йогана Карла Ешмана у віртуозному виконанні Євгенії Басалаєвої, розкрило перед присутніми блискучу атмосферу салонного музикування, що панувала в XIX столітті в Європі, сучасниками якого були ці композитори. Детально продумана різнокольорова «партитура» світлового супроводу під час гри піаністки, а також відеопроекція її рук на фортепіанній клавіатурі на тлі рухливих струменів води своєрідним чином продовжувала лінію образів води з живописних фоторобіт у фойє.
У виконанні Євгенії Басалаєвої та Ольги Дмитренко (орган) як справжній гімн розкішній природі Швейцарії прозвучала п’єса для органу та фортепіано Віталія Годзяцького під промовистою назвою «Ноктюрн (Присвята Швейцарії)».
У другому відділі концерту «слово» було надано відомому швейцарському віолончелісту Олександру Кагановському, (він, до речі, родом з Києва), який ефектно представив Концерт для віолончелі з оркестром Отмара Шока. А справжню насолоду отримали присутні під час звучання Кларнетового концерту ля мажор В. А. Моцарта у виконанні відомого кларнетиста сучасності Дарко Брлека та Національного камерного ансамблю «Київські солісти».
Нагадаємо, що минулорічним концертом Є. Басалаєвої «Автографи літопису часу» стартував благодійний мистецький проект «За духовне відродження України», метою якого є збір коштів на придбання роялів австрійської фірми Joseph Brodmann Piano Group для концертного залу столичного Будинку актора, а також для зали колишньої колегії Павла Галагана — Національного музею літератури України.
«Хорал безсмертя»
21 листопада у Національній філармонії відбудеться вечір, присвячений пам’яті жертв Голодомору
«День», 2015
АВТОРОМ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОЕКТУ Є ПІАНІСТКА, ПРЕЗИДЕНТ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ «КИЇВ-КЛАСІК», ХУДОЖНІЙ КЕРІВНИК МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ МИСТЕЦТВ «ДІАЛОГИ КУЛЬТУР» ЄВГЕНІЯ БАСАЛАЄВА
Акція пройде в рамках Х Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» із циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Свій концерт піаністка назвала «Хорал безсмертя». За словами Є. Басалаєвої, урочистий захід присвячується не тільки Дню пам’яті жертв Голодомору, а й Дню Гідності та Свободи. У фойє філармонії відкриється виставка «Присвята Україні», де можна побачити роботи відомих сучасних українських художників: Валерія Франчука («Голодомор»), Андрія Кулагіна, Олександра Білозора, Валентини Давиденко, Ірини Третяк.
Автором соціально-культурного проекту є знана піаністка, президент Культурно-мистецького благодійного фонду «Київ-класік», художній керівник Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» Євгенія Басалаєва, яка залучила до співпраці провідні українські колективи, музикантів і акторів. У програмі концерту лунатиме «Тиха молитва» — це твори українських композиторів — Лисенка, Сєчкіна, Ященка, Шуха, Губи, Годзяцького та Назарова. Потім вечір продовжить «Слов’янський концерт» для фортепіано з оркестром Лятошинського; виконуватимуться твори Корнілевича — «Епітафія» і «Заклик світла» із «Симфонії часу» для фортепіано, органа, симфонічного оркестру, електронної групи і хору хлопчиків (це стане світовою прем’єрою).
Український слід… Йозефа Гайдна
У Києві згадували австрійського композитора
У Національній філармонії України відбувся вечір камерної музики, представлений публіці відомою піаністкою Євгенією Басалаєвою, присвячений 200-річчю від дня смерті Гайдна, оточенню маестро, а також музиці Австрії.
— Ім’я цього композитора стало символом епохи Просвітництва, — сказала «Дню» Басалаєва. — Його творчість містить у собі досягнення музичного світу, що оточував його. Гайдн мав безліч учнів і послідовників, котрі прискорили процес розвитку музичної культури Європи. Цей вечір проходить у рамках III міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» (це 17-й концерт циклу «Елітних вечорів Євгенії Басалаєвої». — Н.З.).
До речі, Йозеф Гайдн товаришував з Андрієм Розумовським — сином останнього українського гетьмана — Кирила Розумовського. Андрій — граф, а згодом князь — був послом Російської імперії у європейських державах. У Відні він познайомився і став меценатом композиторів (Гайдна, Бетховена і Моцарта). Любов Розумовського до України та музика його батьківщини справила величезний вплив на творчість Йозефа Гайдна. Композитор написав низку робіт, у яких чути мелодії українських народних пісень. Зокрема, у «Тріо соль мажор для скрипки, віолончелі та фортепіано №1», у частині III — Аll’оrgаnеsе.
Досліджуючи нотну колекцію Розумовських, яка нині зберігається в Національній бібліотеці України ім. Вернадського, Євгенія Басалаєва разом із Ларисою Івченко знайшла ноти австрійських композиторів, серед них — і творів Гайдна. Багато що зі знахідок не виконувалося не лише в Україні, але й у світі. Піаністка відібрала найрідкісніші твори й виконала на концерті у філармонії. Вечір відбувся за підтримки Австрійського культурного форуму в Україні, соло на скрипці виконав відомий австрійський скрипаль, лауреат міжнародних конкурсів Роланд Гьольцль. У супроводі музикантів Київського камерного ансамблю «Контрасти. Київ-класик» під керівництвом Євгенії Басалаєвої пролунав «Подвійний концерт для скрипки, фортепіано і струнних фа мажор» Йозефа Гайдна і «Романс» Бетховена.
На завершення програми було виконано 45-ту «Прощальну» симфонію Гайдна. На пюпітрах музикантів були встановлені маленькі ліхтарики, що символізували свічки. Кажуть, що таке виконання власного твору задумав сам композитор, а музикант, який дограв свою партію, «гасив свічку» й ішов зі сцени. Так було і на київському концерті, доки за куліси не пішов останній скрипаль разом із диригентом Володимиром Сиренком…
У фойє філармонії Юрій Нагулко представив глядачам виставку картин — «Абстракція реальності» (за кілька днів її експонати вирушать до Нью-Йорка й будуть виставлені в Метрополітен-музеї)…
Наталя ЗІНЧЕНКО, спеціально для «Дня», 2009 р., Культура.
Завтра в Киеве концертом в столичной филармонии отметят 200-летие со дня смерти австрийского классика Йозефа Гайдна
В Киеве, как и в Вене, отметят 200-летие со дня смерти Йозефа Гайдна. У нас это выйдет даже интереснее, чем у австрийцев, ведь у них нет «Нотной коллекции Розумовских». Дело в том, что, решив отметить классика, пианистка Евгения Басалаева обратилась именно к этому уникальному сборнику, поскольку здесь хранятся партитуры не только неизвестных произведений Гайдна, но и его современников, чьи имена даже в мировой концертной практике встречаются очень редко. Это, например, композиторы Карл Диттерс фон Диттерсдорф и Йоганн Ванхаль, с которым Гайдн играл в струнном квартете, его ученик Игнац Плейель и сын Баха Карл Филипп Эмануэль Бах. Концерт, посвященный памяти композитора, так и называется: «Гайдн и его окружение». О нем, «Нотную коллекцию Розумовских», «высокую» и «низкую» культуру «Хрещатику» рассказала инициатор концерта Евгения Басалаева.
— Программа концерта интригует именами малоизвестных композиторов. Но здесь есть и “хрестоматийные” Моцарт и Бетховен, и знаменитая “Прощальная симфония” Гайдна. В какой последовательности они будут идти в программе?
Музыка малоизвестных композиторов прозвучит в первом отделении, а известных — во втором. “Прощальная симфония”, конечно, будет завершать вечер. Концепция концерта такова, чтобы представить окружению композитора, его эпоху, а без Моцарта и Бетховена (последний, к слову, был учеником Гайдна) это сделать невозможно.
— В настоящий момент происходит своеобразный ренессанс старинной музыки (вспомним историю “Баховского архива”), и ваше обращение к коллекции Розумовских в русле этой тенденции. Осознаете ли историчность момента?
— Бесспорно. С тех пор как я обратилась к этой уникальной коллекции (огромное спасибо Ларисе Ивченко, сотруднику библиотеки имени Вернадского, где хранится сборник), я поняла, каким сокровищем владеет Украина. Ведь много с того, что здесь есть, вы не найдете ни в одном другом архиве мира! Это в основном издания раритетов. Кроме того, собрано лучшее, самое достойное, что было написано в ХVІІІ веке: представленные и австрийская, и английская, и испанская композиторские школы, разные стили и жанры. На основе этой своеобразной антологии можно изучать музыкальную культуру целой эпохи. Коллекционные нотные издания в свое время были очень дорогими. Например, цена небольшой стопки нот равнялась цене кареты с лошадьми. Конечно, их могли купить только самые богатые люди, причем те, которые владели высоким художественным вкусом. Такими и были Розумовские. Вообще феномен этой династии еще не исследован до конца. Но однако известно, что Андрей Розумовский, сын последнего гетьмана Левобережной Украины Кирилла Розумовского, был выдающимся дипломатом и меценатом в свое время, приятелем Бетховена, которому тот посвятил свою Шестую симфонию. Благодаря стараниям графа Розумовского, можно сказать, походил Кристоф Виллибальд Глюк, ведь граф взял на себя заботы, связанные с музыкальным образованием будущего композитора. В Австрии имя Андрея Розумовского принадлежит к списку самых выдающихся людей ХVІІІ века.
— Вам не предлагали выступить с произведениями из коллекции на родине Гайдна, в том числе со стороны Австрийского культурного форума, при содействии которого проводится концерт?
Да, у нас были такие разговоры. Надеюсь, в ближайшее время нам удастся реализовать этот проект.
— Старинные партитуры, очевидно, требуют расшифровки. Этим занимаетесь непосредственно вы?
Конечно. Но поскольку я работаю с камерным оркестром “Контрасты Киев-Класик”, то я также осовремениваю эти произведения.Таким образом, не теряя свою стилистическую расцветку, дух времени, они будто расцветают, приобретают определенную широту звучания.
— Ваш авторский проект называется “Элитные вечера камерной музыки”. Выходит, вы делите культуру на элитную, то есть “высокую”, и “низкую”?
Я в любом случае не отношусь пренебрежительно к “неклассическим” формам и видам искусства. Мы имеем яркий пример — творчество Петра Чайковского, что вобрало в себе культуру городского романса, казалось бы, “низкого”, бытового жанра. Романсная, песенная культура — пожалуйста. Но когда люди, представляясь артистами, выходят на сцену и начинают “петь” под фонограмму, простите, но это не искусство. Есть высокая классика, в сравнении с которой все остальные, — скоропреходящее, временное, и только эта музыка, “музыка вечности”, способная делать людей лучшими. Еще не так давно была возможной ситуация, когда простые сельские обитатели с обожанием слушали Святослава Рихтера, а обычная учительница провинциальной школы, возвращаясь домой с работы, включала записи Сергея Рахманинова.
2009р.
Евгения Басалаева: «Зло помогает нам ценить добро: мир, счастье, красоту»
2015 г.
Наша газета продолжает публикацию анкет известных людей, согласившихся поделиться с читателями своими самыми сокровенными мыслями
— Как вы сами представились бы нашим читателям?
— Народная артистка Украины, лауреат международных конкурсов, пианистка Евгения Басалаева.
— Ваш любимый цвет, запах, продукт, напиток?
— Любимые цвета — синий и сиреневый. Синий ассоциируется с творчеством, космосом и чистотой, а сиреневый для меня наполнен какой-то мистикой, надеждой и радостью восприятия мира. Запах нравится чайной розы. Что касается еды, люблю блюда из морепродуктов. Из напитков предпочитаю кофе.
— Чем для вас пахнет детство?
— Цветущим садом. Детство мое прошло в Киеве. У нас был частный дом, большой сад.
— Счастье — это… что? Вы счастливый человек?
— Счастье — когда постигаешь мудрость: оно уже в том, что ты живешь и познаешь этот мир. Думаю, я человек счастливый.
— В чем вам видится смысл жизни?
— Повторюсь: наверное, он в глубоком постижении человеком мира и той мудрости, о которой только что я сказала. Каждый из нас должен духовно совершенствоваться.
— Что такое любовь?
— Любовь — это ощущение счастья и внутренней гармонии, которые ты можешь разделить с окружающими.
— Вы хорошо помните самый счастливый день своей жизни? А самый непростой?
— Самый счастливый день в моей жизни — рождение сына, а самый непростой — смерть мужа, известного скрипача Богодара Которовича.
— Чего вы ни за что не сможете простить другим людям?
— Я прощаю все, потому что непрощение — невыносимая ноша. Человек несовершенен. Его поступки и проступки — это его проблемы и сложности. И тот, кто не прощает, берет это на себя. Именно поэтому я стараюсь прощать, хоть это и не всегда просто.
— Что-то может довести вас до слез?
— Слезы радости могут вызвать творческие откровения и духовные открытия, а слезы печали — человеческие трагедии.
— Какими качествами нужно обладать, чтобы добиться успеха?
— Творческим потенциалом, верой в свое дело и любовью к нему.
— Есть у вас личная формула успеха?
— Постоянно нужно находиться в творческом поиске.
— Какую роль в вашей жизни играют деньги?
— Деньги нужны для достойной жизни: комфортных условий, путешествий, развития, обеспечения родных…
— Что для вас означает быть свободной?
— Быть свободной для меня значит не зависеть от навязывания чужих мнений и строить свою жизненную концепцию самостоятельно.
— Испытываете ли вы страх перед смертью?
— Нет. Смерть в конце жизненного пути человека — это то, что естественно и неизбежно. Я предполагаю, что это переход в мир более высокого уровня.
— Что вы станете делать, узнав о том, что вам осталось прожить ровно семь дней?
— Наверное, делала бы все, чтобы эти дни были наполнены самыми счастливыми минутами.
— Вы никогда не задумывались над тем, есть ли жизнь после смерти?
— Думаю, что есть, но это жизнь в каком-то другом формате.
— Что вы вкладываете в понятие добра и зла?
— Зло помогает нам ценить добро: мир, счастье, красоту.
— Вас часто предавали?
— Да.
— Что вам помогало преодолеть периоды полного отчаяния?
— Прощение тех людей, которые меня предавали, молитвы и вера. И, конечно, поддержка родных и друзей. А вообще даже в самые трудные моменты своей жизни отчаяния я не допускала. Нужно понимать, что все преходяще. Испытания человеку даны для того, чтобы в нем произошла какая-то трансформация и он вышел на новый уровень развития.
— Что в жизни вам представляется самым непростым?
— Творческий застой.
— Существует ли Бог?
— Конечно.
— Случались в вашей жизни чудеса?
— Да. Например, когда я работала в Австралии и ездила с концертами по разным городам, заметила, что в каждом из них на моем выступлении в первом ряду сидит слушательница с очень бледным лицом. Мне даже стало страшно. В одном из городов после выступления она зашла ко мне за кулисы и сказала: «Не думайте, что я сумасшедшая или маньячка. У меня рак. Я испытываю страшные боли. А после вашего выступления в Сиднее я впервые забыла о них. Поэтому начала следить за вашим творчеством и посещать ваши концерты. И стала чувствовать себя гораздо лучше».
Также чудеса наблюдали мы с мужем Богодаром Которовичем, когда он на сцене играл на скрипке Паганини, а я — на рояле. За нашими спинами раздавались далекие звуки скрипки, которая звучала параллельно той, на которой играл Богодар Антонович. Мы слышали их одновременно.
— Сколько времени вы смогли бы прожить на необитаемом острове и что взяли бы с собой?
— Максимум — день. А с собой взяла бы пляжный костюм.
— В какую эпоху вам хотелось бы жить и с кем из представителей той эпохи пообщаться?
— В Украине хранится нотная коллекция рода Разумовских, входящая в шестерку лучших нотных коллекций мира. В ней — самое ценное, что было создано в мировой музыке в ХVIII веке. Эта эпоха мне очень интересна — с ее атмосферой красоты и галантности.
Когда я заинтересовалась этой коллекцией, мне приснился удивительный сон: будто я в старинном замке сижу за столом с какими-то вельможами, и напротив меня мужчина в характерных для той эпохи парике и одежде. Он улыбается, встает и представляется: «Я Разумовский». А я до этого никогда не видела портретов Разумовских! И так мне стало любопытно, что я пошла на следующий день в библиотеку, чтобы посмотреть эти портреты. И ахнула. Один к одному мне приснился Алексей Разумовский.
— Как вы считаете, красота действительно может спасти мир?
— Да.
Культурно-мистецький благодійний фонд Євгенії Басалаєвої «Київ-Класік»
УКБС 2009р.
У Національній філармонії України започатковано цикл концертів пам’яті Б.Которовича
| ||||
КИЇВ, 24 березня. (УКРІНФОРМ). Першим виступом майстрів сцени у Колонному залі Національної філармонії ім. Миколи Лисенка започатковано цикл концертів пам’яті народного артиста України Богодара Которовича «Присвята». Його організаторами виступили Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», Фонд Євгенії Басалаєвої «Київ-КЛАСІК», міжнародний проект «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої», повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.Присвята «українському Паганіні»
В столиці відбувся концерт «Maestro-Fest. Богодар Которович»
Справу легендарного скрипаля, справжнього посла української культури, який творив імідж нашої країни своїм мистецтвом, продовжує його партнер по життю і творчості піаністка Євгенія Басалаєва. Нещодавно у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії вона організувала концерт, на якому прозвучали твори з репертуару Богодара Которовича.
З ім’ям Богодара Которовича пов’язана ціла епоха в розвитку української культури. Фундатор скрипкової школи, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та премії Вернадського, численних міжнародних нагород, він став єдиним скрипалем у світі, який зіграв на скрипці Ніколо Паганіні поза межами Італії. «У 1999 році з Генуї до Києва спецрейсом була привезена скрипка «Cannone» майстра Гварнері дель Джезу, яку Ніколо Паганіні не дозволяв використовувати після своєї смерті, через що вона отримала назву «вдова Паганіні»— пригадує Євгенія Басалаєва.— З інструментом пов’язані дивні речі: ще коли скрипка лежала у футлярі, навколо неї начебто щось кружляло. На репетиції вона себе не проявила, але коли на сцені Богодар Которович почав грати сонату Баха, її звучання мене вразило, це був живий інструмент з дивовижним голосом. Під час концерту мене начебто щось торкалося, а Богодару Антоновичу здалося, що хтось грав за його спиною». Концертів у Києві було два: у філармонії для урядовців і депутатів та в Національній опері для широкої публіки. Скрипка Паганіні виявилася для Богодара Которовича фатальною: після цих концертів у нього заболіла рука, і він більше не міг грати. Переключившись на диригентську діяльність, готував концерти з «Київськими солістами», продовжував започатковані конкурси (зокрема, Міжнародний конкурс юних скрипалів імені Которовича), представляв Україну як член журі міжнародних конкурсів.
Урочистий виступ у межах ІХ Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» з Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» був присвячений двом знаменним подіям — 15-річчю історичних концертів «Скрипка Паганіні у Києві» та 20-річчю заснування Національного камерного ансамблю «Київські солісти». У першому відділенні концерту «Скрипка Паганіні (спогади)» прозвучали твори Ніколо Паганіні («Кампанелла», «Кантабіле»), Брамса («Скерцо» до мінор), Массне («Роздум» з опери «Таїс») та «Елегія» Валерія Губи (у новій транскрипції для скрипки, органа і фортепіано). Їх виконали Євгенія Басалаєва, органістка Ірина Калиновська та учні Богодара Которовича — Максим Степаненко, Святослава Семчук та Ігор Завгородній.
Друге відділення концерту складалося з прем’єр різних років «Київських солістів». Мрію створити ансамбль українських віртуозів Богодар Которович плекав довго — ще з 1980-х років, проводячи вечори класичної музики на літній естраді Маріїнського парку. Офіційно «Київські солісти» з’явилися 20 років тому, у 1995 році.
На сцені разом з Євгенією Басалаєвою та Богданою Півненко ансамбль виконав «Епітафію» Валентина Сильвестрова, «Sicilienne» та «Grave» Шоссона, а також «Прелюдію та Allegro в стилі Пуньяні» Крейслера (її концертну обробку для фортепіано зі струнними здійснив латвійський диригент Саулюс Сондецкис спеціально для творчого дуету Которович-Басалаєва і «Київських солістів», а у 1990 році вона прозвучала на відкритті Михайлівського Золотоверхого собору).
Ще одна складова концерту — благодійна. Напередодні концерту у фойє філармонії відкрився вернісаж «Присвята» з роботами українських художників. Виручені від продажу кошти пішли на допомогу постраждалим воїнам АТО. До речі, попередній концерт «Гармонія безсмертних звуків у вимірі Часу» у жовтні зібрав гроші на лікування важкопораненого під час АТО військового Руслана Ібрагімова. «Україна переживає драматичні часи, ми маємо захистити свою соборність і єдність,— впевнена Євгенія Басалаєва.— Мистецтво є нашою зброєю. Демонструючи кращі здобутки, ми доносимо до людей свою громадянську позицію, гордість за свою Україну як європейську висококультурну державу. Проект розвиватиметься й надалі, наступний концерт, присвячений Голодомору, відбудеться 21 листопада 2015 року. А в Будинку актора в рамках міжнародного фестивалю «Діалоги культур» 28 лютого відкриватиму ще один музичний проект, спрямований на патріотичне виховання молоді, збереження духовних традицій, популяризацію світових і вітчизняних шедеврів та наших виконавців»
2015 р.
В Киеве при поддержке посольства Латвии прошел концерт «Украино-Латвийский диалог»
В Колонном зале им. Лысенко Национальной филармонии Украины при поддержке Посольства Латвийской Республики в Украине и лично Чрезвычайного и Полномочного Посла Юриса Пойканса, в рамках Международного концертного цикла «Элитные вечера камерной музыки Евгении Басалаевой», состоялся Первый концерт «Украино-Латвийский диалог» нового международного концертного проекта — «Фестиваль музыки Украины и Северо-балтийских стран «UKRAINIAN AND NORDIC-BALTIC MUSIC FEST».
Цель фестиваля — сближение международных культурных связей Украины и Северо-Балтийских стран через совместные творческие мероприятия в рамках Международного фестиваля искусств «Диалоги культур». Цикл концертов музыки Украины и Северо-Балтийских стран будет способствовать диалогу культур через презентацию неизвестных музыкальных образцов и шедевров мировой классики.
«Сегодня в рамках концерта вы услышите произведения латвийских классиков. Может латвийская классическая музыка не так узнаваема в мира, но я надеюсь, что посредством госпожи Басалаевой, у Вас появится возможность познакомиться с ней. И я надеюсь, что благодаря Филармонии мы дадим старт такой замечательной культурной программе. Этот проект нам удалось реализовать практически за два -три месяца и я рад, что сегодня мы дошли до его презентации», — отметил господин Пойканс.
В свою очередь инициатор проекта народная артистка Евгения Басалаева подчеркнула, что давно мечтала исполнить произведения северо-балтийских композиторов. «Я благодарна посольствам иностранных государств за то, что благодаря им мировая музыка становится ближе украинском слушателю», — сказала пианистка.
В рамках Первого концерта «Украино-Латвийский диалог» была представлена музыка латвийских и украинских композиторов в исполнении народной артистки Украины Евгении Басалаевой (фортепиано), народной артистки Украины Ирины Калиновской (орган), Киевского камерного ансамбля «Контрасты Киев-Классик», ансамбля ударных инструментов «АРС НОВА» под руководством заслуженного артиста Украины Георгия Черненко.
В первом отделе «Путешествие фортепианной миниатюры» прозвучали произведения конца XIX и начала ХХ веков латвийских композиторов Язепса Витолса, Яниса Мединьша и украинских композиторов Федора Якименко, Виктора Косенко, Николая Колесси .
Во втором отделе прозвучали произведения латвийских композиторов: «Фантазия» для органа соль минор Альфредса Калныньша и премьерное исполнение в Украине Концерта для органа и фортепиано «Concerto innocento» Маргерса Зариньша.
Специальным посвящением для Латвии стало исполнение Ноктюрна «Желанные звезды» для фортепиано и органа современного украинского композитора Виталия Годзяцкого.
2016г
Лауреати загальнонаціональної програми «Людина року– 2009»
В номінації «МИТЕЦЬ РОКУ»:
БАСАЛАЄВА Євгенія
Народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів, в.о. професора
В номінації «МИТЕЦЬ РОКУ»:
БАСАЛАЄВА Євгенія
Народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів, в.о.професора, завідувачка кафедри Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, засновник, президент Культурно-мистецького благодійного фонду «Київ-Класік», Художній керівник Київського камерного ансамблю «Контрасти Київ-Класік», Художній керівник Міжнародного фестивалю Мистецтв «Діалоги культур», автор Міжнародного музичного проекту «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» у Колонному залі Національної філармонії України, Голова журі та член журі численних міжнародних мистецьких конкурсів.
Найвагоміші здобутки в Вашій професійній діяльності в 2009 році:
— Проведення ІІІ Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур», ХУІ концерту «Музика Німеччини. Й.С.Бах. Ф.Мендельсон. К.М.Вебер» (З нагоди 200-річчя з Дня народження Ф.Мендельсона – Бартольді) з Міжнародного проекту «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Започатковано щорічний молодіжний фестиваль «Вечори високої музики у Літературному музеї»;
— Відбувся ХУІІ концерт «Музика Австрії. Й.Гайдн та його оточення» за участю відомого австрійського скрипаля РОЛАНДА ГЬОЛЬЦЛЯ, Євгенії Басалаєвої, Київського камерного ансамблю «Контрасти Київ – Класік» під керуванням Євгенії Басалаєвої, диригента, народного артиста України Володимира Сіренка;
— Участь у 57-му Міжнародному фестивалі у м. Любляна (Словенія) — Ljubljana Festival 2009, де вперше було представлено музику українських композиторів ХУІІІ – ХХст., та роботи українського художника Юрія Нагулка;
— Проведення ІУ Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур»;
— Спільний україно – французький проект «Концерти Євгенії Басалаєвої у Парижі» під Патронатом Посла України у Франції – сольні концерти Євгенії Басалаєвої на Міжнародному фестивалі «Музичні сезони у Парижі», (концертний зал «Les Invalides»)
— Проведення Культурно-мистецьким Фондом «Київ-Класік», НМАУ ім. П.І.Чайковського благодійного молодіжного фестивалю музики «Перлини світової класики. Ювілейні дати», «Українська камерна музика. Прем’єри», міжнародної Наукової конференції «Круглий стіл кафедри камерного ансамблю НМАУ ім.. П.І.Чайковського».
Ваш життєвий девіз — Покликання митця –спрямовувати світло в глибини людського серця. (Р.Шуман).
Назвіть ангела-хранителя, який допомагає Вам досягати успіху
– Я повсякчасно відчуваю його допомогу, але нам не дано знати його ім’я.
Ким Ви мріяли стати в дитинстві?
– Королевою
Чи є у Вас мрія, що поки не здійснилась? Якщо «так», то яка?
— Щасливі мрії – це все, що є найкращого у світі. Мрію бачити свою країну процвітаючою і високодуховною.
Бути сьогодні успішним – це… мати реальну мету і вміння її реалізувати…, а потім … «да буде воля Господня».
Яка подія в Вашому житті пов’язана з цифрою 14?
— Саме ХІV-м концертом «Галерея музичних портретів. Скарби Нотної колекції Розумовських» я розпочала унікальний цикл «історичних концертів» як в Україні, так і за кордоном, присвячених саме презентації Золотого фонду української духовної спадщини, нотного зібрання української та європейської музичної культури ХУІІІ ст., унікальної «Нотної колекції Розумовських».
Чи вірите ви у щасливі та нещасливі цифри? Якщо вірите – які цифри для вас щасливі?
— Взагалі не концентрую свою увагу на цифрах, їх так званої «доленосності», але помітила, що цифри 5, 7, 13 та … 14 мене підтримують і живуть у злагоді.
Чи носите Ви який-небудь талісман, і якщо «так», то який?
— Безумовно…Це ладанка із землею від гроба Господня із Ієрусалима
Що Ви говорите собі, прокинувшись вранці? А на ніч перед сном?
— В гастрольних концертних турне, насичених великою кількістю переїздів…, прокинувшись вранці…, як це не смішно, насамперед, подумки уточнюю країну перебування, місто і, обов’язково, програму вечірнього концертного виступу…
Якби у Вас була можливість «почати все з нуля», що саме Ви б змінили у своєму житті? (Примаються всі позиції – від фаху до розміру одягу)
— Організувала би своє життя так, щоб «не починати все з нуля» і додала би… імпресіонізму у буденність.
Що таке щастя?
— Щастя, за висловом Л.Толстого — це задоволення без каяття.
Кому в цьому житті Ви заздрите?
— Це питання спонукало мої розумові зусилля на «багаточасові» пошуки кандидатур(и). На щастя, результат не втішний… Для заздрощів ніхто не привернув моєї уваги… Заздрісник сам собі ворог, тому що страждає від зла, створеного ним самим.
Яка риса характеру – Ваш головний недолік?
— Це постійний варіаційний підхід з фантазійною інтерпретацією до трактування своїх маленьких недоліків.
Скільки разів на день Ви дивитесь у дзеркало і навіщо?
— Очі – це дзеркало душі. Щоб іноді для впевненості перевірити присутність душі, дивлюсь у дзеркало, яке відображає мої очі.
В якому віці Ви вперше закохались?
— З самої першої хвилини мого народження я закохалась у вічну і безмежну Красу життя… А у 5 років у коло моєї закоханості увійшли і вперше зворушили постаті аж… трьох хлопчаків з мого дитсадочку.
Чи є у Вас улюблена книга?
— Як православна людина не можу не назвати Біблію.
Ваш улюблений афоризм?
— Геній дорогу відкриває, талант по ній ходить. Таланту треба допомагати, посередність і сама проб’ється.
З ким із історичних особистостей Ви могли б потоваришувати, якщо б були його сучасником?
— З видатними особистостями Олексієм, Кирилом та Андрієм Розумовськими.
Якщо б Ви стали Президентом України, щоб Ви зробили в першу чергу?
— Передусім, створила би всі умови для розвитку духовного та інтелектуального потенціалу України.
Що Ви вважаєте своїм головним досягненням в житті, а що найбільшою помилкою? — Головне досягнення у моєму житті – це мій улюблений син і моє мистецтво. Найбільшою помилкою для Митця може бути тільки відхід його від творчості і мистецтва. Для мене це навіть уявити не можливо.
Яке зайняття для Вас — найкращий відпочинок?
— Захоплюючі подорожі по світу.
Газеты Сегодня, 2004 г.
«УЙТИ ОТ ПРОБЛЕМ В ЧУДЕСНЫЙ МИР КРАСОТЫ»
Если возле Колонного зала филармонии выстроились иномарки, а в зале собрался чуть ли не весь дипломатический корпус столицы — значит, народная артистка Украины Евгения Басалаева проводит очередной концерт из цикла «Элитные вечера камерной музыки».
Пианистка, неоднократно представлявшая Украину на престижных международных форумах, посвятила себя не только творчеству. Чтобы поддерживать неприбыльное отечественное академическое искусство и пропагандировать его за рубежом, она организовала благотворительный фонд «Киев-Классик». При его поддержке пианистка вместе с созданным ею ансамблем «Контрасты» организовала в Национальной филармонии уникальный цикл камерных вечеров. Только один пример: на одном из шести концертов цикла присутствовали представители двадцати пяти посольств!
— Евгения, благотворительных фондов сейчас множество. Чем ваш отличается от остальных?
— Наряду с исполнением мировых шедевров, главное внимание я уделяю пропаганде украинской музыки. Она кажется мне айсбергом, большая часть которого находится под водой. Множество нот лежат в архивах и библиотеках и ждут своих исполнителей. В программы своих камерных вечеров я включаю незаслуженно забытые жемчужины музыкальной классики, отмечаю юбилеи известных композиторов (125-летие Федора Якименко, 100-летие Николая Колессы, 90-летие Германа Жуковского)… И, конечно же, стараюсь, чтобы в каждом концерте состоялась премьера нового сочинения. Деятельность фонда посвящена истории национальной музыкальной культуры, популяризации наследия украинского музыкального искусства, поддержке молодежи, молодых талантливых музыкантов.
— Как воспринимает нашу классику зарубежный слушатель?
— С большим интересом. О произведениях Виктора Косенка, Льва Ревуцкого и современных украинских композиторов, которые я исполняю в своих зарубежных турне, слушатели говорят, что это необыкновенно теплая, «омытая слезами» музыка. В 1993—94 годах я со своим мужем, легендарным скрипачом Богодаром Которовичем преподавала в консерватории в Сиднее и гастролировала по Австралии. После одного из концертов к нам подошла слушательница. Она сказала: «Я слежу за вашими афишами и стараюсь не пропустить ни одного концерта. После первого же вашего выступления я почувствовала, что музыка, которую вы исполняете (мировая классика и украинская музыка) дарит мне жизненные силы. Я меньше страдаю от физических недугов» Об этом случае потом писали в газетах.
Фонд «Киев-Классик» организовывает различные культурные акции, способствует международному культурному обмену. В сентябре 2002 года в Риге при поддержке рижской организации «АПРИОРИ» мы проводили своеобразные дни украинской культуры. Тогда мне посчастливилось познакомиться с лауреатом международных конкурсов, солисткой Домского собора, профессором Московской консерватории, известной органисткой Евгенией Лисициной. Я пригласила ее принять участие в моих концертах в Украине. Когда мы ездили по стране, к ней подходили меломаны со старыми пластинками с ее записями и просили автограф.
Одна из главных задач фонда — поддержка талантливой молодежи и, обязательно, талантливых педагогов. Они с утра до вечера занимаются с детьми, не считаясь со временем, и получая за свой труд жалкие гроши. В сентябре 2003 года фонд учредил стипендии выдающимся педагогам. Первым стипендиатом стала Тамара Мухина. Интересно, что получив первую стипендию, Тамара Георгиевна сказала: «Как хорошо! Теперь я смогу купить своим ученикам струны». (Комплект из четырех струн стоит 250 гривен. — Авт.).
— Не жалеете, что посвятили себя академическому искусству, которое, увы, сейчас не особенно в большой чести у нас?
— Не жалею. Больше того, горжусь, что занимаюсь этим искусством, которое будоражит сердце. У музыкантов сейчас, у большинства, судьбы нелегкие. Люди, которые в свое время поступая в консерваторию выдержали конкурс в десять человек на место, а потом всю жизнь отдали своей работе, чтобы не влачить жалкое существование, иногда торгуют в ларьках. Но я считаю, что не нужно роптать. Высокое искусство, в любом случае, вне конкуренции. Я благодарю Бога за все испытания, которые он посылает, потому что они помогают мне приобрести мудрость. И, конечно, творчество дает возможность уйти от всех проблем в чудесный мир красоты.
«Мостик» Евгении Басалаевой
Создан благотворительный фонд «Киев-Классик»
ЄВГЕНІЯ БАСАЛАЄВА
ЄВГЕН СТАНКОВИЧ
Робота над Партитурою «Камерної симфонії» №9 для фортепіано і струнних
«Талант, как свеча. Если не будет рук, которые ее оберегают, ветры и сквозняки могут ее погасить». Эти слова, сказанные академиком Николаем Жулинским со сцены Национальной филармонии Украины перед началом концерта-презентации «Культурно-художественного благотворительного фонда «Киев-Классик», по-видимому, выразили мнение всех присутствующих на этом вечере в зале.
Для того, чтобы талант расцвел, наличия самого таланта, как известно, мало, нужны спонсоры. А для того, чтобы современная академическая музыка нашла свое место на концертных площадках, в теле- и радиоэфире и на прилавках музыкальных магазинов, необходим не больше и не меньше — благотворительный фонд. Именно с этой целью известная пианистка Евгения Басалаева основала «Киев-Классик». Она хочет, чтобы довольно сложные для неподготовленного слушателя произведения современных композиторов — украинских и зарубежных (забытые или редко исполняемые шедевры) — нашли значительное место в музыкальной панораме нашей страны. Кто-то скажет: «А разве вся эта музыка не звучит в концертах, не входит в программы различных художественных фестивалей?» Конечно. Но, не секрет, что исполнители не часто обращаются к незнакомым классическим произведениям, отдавая предпочтение той, которая уже опробована на слушательской аудитории. А крупных фестивалей, призванных, в первую очередь, пропагандировать современную музыку, таких, скажем, как «Киев музик фест» и «Премьеры сезона» в Киеве, «Два дня и две ночи» в Одессе немного — их нужно целый год ожидать. И только организаторы знают, на каком пределе человеческих возможностей они делаются; устраиваются, как правило, в долг, и всегда — как в последний раз. Кстати, в любой цивилизованной стране, если известный музыкант захочет поехать за границу на какой-либо международный музыкальный форум с программой, состоящей из произведений национальных композиторов — министерство культуры профинансирует эту поездку. У нас об этом только можно помечтать. Вот и получается, что без специального фонда в целенаправленной пропаганде современной музыки не обойтись.
Устраивая вечера камерной музыки (их состоялось четыре) Евгения Басалаева хочет, чтобы было интересно не только музыкантам-профессионалам, но и рядовому слушателю. В каждом из организованных концертов есть своя «изюминка». В музыкально- поэтической композиции «Монолог из звездного мира…» стихотворения украинских поэтов служили как бы эпиграфами к музыкальным произведениям Федора Якименко, Игоря Стравинского и Якова Степового. Их читала известная актриса Раиса Недашковская. А в программе «Посвящение», которая была показана 7 февраля, «мостиком» между элитной и слушательской музыкой стали инструментальные интермедии в исполнении ансамбля ударных инструментов «Арс нова», которые создавали загадочную атмосферу. Что касается самой программы — она полностью отвечала названию камерного ансамбля, который возглавляет Евгения Басалаева — «Контрасты Киев-Классик». Звучали орган, хоровой ансамбль, фортепьяно соло и фортепьяно вместе со струнными. Стилистическая палитра музыки, начиная от XVI века — знаменитая «Аве, Мария» Джулио Каччини и до XXI ст. — премьера произведения Владимира Губы «Осяяння», демонстрировала безграничные возможности того, что художник может извлечь из семи нот. Кстати, включение премьер современных произведений в программы, составленных из композиций, известных публике, делалось еще в XIX веке. Печатные программки концерта содержали сведения о композиторах и аннотации на исполняемые произведения. А еще были световые эффекты, которые настраивали публику на мечтательный лад.
Среди присутствующих были Евгений Станкович, Виталий Годзяцкий, Александр Канерштейн и другие композиторы. Теперь их произведения чаще будут появляться в панораме концертной жизни нашей столицы. А может меломаны, желающие нового, доживут до того, что, минимум раз в неделю, как когда-то, в старые добрые времена, в филармонии будут звучать премьеры произведений украинских и зарубежных композиторов, которые будут собирать чуть ли не весь музыкальный Киев. Именно об этом мечтает основательница новообразованного фонда «Киев-Классик» Евгения Басалаева.
Людмила КУЧЕРЕНКО, специально для «Дня», 2003 г.
С Японией в сердце
19 мая в Национальной филармонии пройдет акция, которая объединит представителей дипкорпуса, бизнесменов, политиков, научных работников и деятелей искусства. Известная пианистка, основательница проекта «Элитные вечера камерной музыки в Национальной филармонии Украины» Евгения Басалаева пригласит меломанов на вечер, который состоится в рамках Международного фестиваля «Диалоги культур. Японская гравюра в тонах и обертонах». На концерте прозвучат произведения японских композиторов Yokoyama Shin-Itchiro, Kumiko Noma, Nobuya Sugawa, Narita Tamezо, Isida Kazue Rockzaemon, Toru Takemitsu, Chizuko Yoshida и др., вокальная лирика, написанная на слова японских поэтов выдающимся украинским композитором Валентином Сильвестровым, и японская поэзия в стиле танка и хокку. Будет представлено творчество классика японской детской литературы, философа-гуманиста, музыканта, полиглота, поэта, писателя, украинца по происхождению, которого в Японии называли Эро-сан — Василия Ярошенко и др. На вечере можно будет увидеть изделия японского декоративного искусства, оригами, гербы, кимоно, также пройдет «Чайная церемония». В концерте примут участие: ансамбль «Контрасты Киев-Классик» (художественный руководитель Евгения Басалаева), дирижер Владимир Сиренко, ансамбль ударных инструментов «Арс Нова» (художественный руководитель Георгий Черненко), певица Инна Галатенко (сопрано), Детский хор «Колокольчик» (художественный руководитель Рубен Толмачев) и другие. Программу проведет музыковед Леся Олийнык, сообщает Алиса АНТОНЕНКО.
«День», 2011 г.
«Японська культура в тонах і обертонах»
Так називався концерт циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої»
У Національній філармонії України відбувся вже 20-й — ювілейний концерт Міжнародного проекту «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Водночас цей вечір презентував створений відомою піаністкою п’ять років тому щорічний Міжнародний фестиваль мистецтв «Діалоги культур». Проведення ювілейного концерту відбулося за підтримки Українсько-японського Центру в Києві, посольства Японії в Україні, президентського фонду Л. Кучми «Україна» та Фонду Є. Басалаєвої «Київ-Класік».
Свій авторський філармонічний цикл «Елітні вечори камерної музики» народна артистка України Євгенія Басалаєва розпочала десять років тому. Тоді ж вона створила камерний ансамбль «Контрасти Київ-Класік», який за своє десятирічне існування став відомим у багатьох країнах. Біографія «Елітних вечорів» є частиною вже новітньої історії музичного мистецтва України, а сама діяльність Євгенії Басалаєвої демонструє досить поширений у сучасній культурі тип творчої постаті. Дійсність вимагає нині від митця не лише володіння своїм професійним мистецтвом, а й уміння поєднувати діяльність менеджера, організатора, дипломата (всі концерти Басалаєвої відбуваються спільно з міжнародними представництвами та за сприяння посольств), а також навички бізнесмена: для організації своїх заходів вона створила власний фонд, який допомагає творчій молоді і тяжкохворим дітям. Ці всі іпостасі вдало поєднує в собі пані Євгенія, а вихована нею публіка (справді елітна) розуміє, на що спрямовані її творчі амбіції — залучати слухачів до мистецьких скарбів, сприяти єднанню музичних культур і входженню української музики у світовий простір ХХІ століття.
Нагадаю, попередні вечори Є. Басалаєвої представляли музику України, Франції, Росії, Австрії, Литви, Німеччини, Латвії та Польщі. Складаючи програми, піаністка вишукує твори, які ще не звучали в Києві, віднаходить невідомі музичні сторінки. Справжнім відкриттям, зокрема, стали концерти, присвячені забутому в Україні композитору Федору Якименку — професору Петербурзької, Празької і Паризької консерваторій, в якого свого часу навчався Ігор Стравінський, рідному брату класика української музики Якова Степового. Кілька концертів озвучили також зразки унікальної нотної колекції Розумовських.
Ювілейний вечір Євгенії Басалаєвої відкрив слухачам сторінки майже незнаної в нашій країні японської музики. На прохання піаністки директор Українсько-японського центру в Києві Осаму Мідзутані привіз зі своєї батьківщини нотні збірки японських композиторів. Мистецький захід розпочався з виставки у фойє японських книг у перекладі українською мовою, яку представило видавництво «Грані-Т», виробів японського декоративного мистецтва, орігамі, національного одягу кімоно, а також демонстрації чайної церемонії…
Мистецькому дійству, що відбувалось на сцені філармонії, відповідала назва — «Японська культура в тонах і обертонах». Напрочуд витончена музика класика японської культури ХХ ст. Тору Такіміцу та композиторів наступних поколінь — Шінічіро Йокойоми, Нобуя Сугави, Ісіда Рокзаемона, Мінору Мікі й ін., немов старовинні японські гравюри, заворожували своїми світлотінями і рафінованими мелодичними візерунками. Ця музика — неспішна, медитативна — наче примушує нас зупинитися й відчути красу навколишнього світу, «сумну чарівність і єднання з Природою», висловлюючись словами видатного японського поета і буддійського монаха Мацуо Басьо. У цю музичну канву органічно вплелися «Три хокку» на слова Басьо українського композитора Валентина Сильвестрова у чудовому виконанні співачки Інни Галатенко.
Більшість з почутих творів японських композиторів насправді є досить популярними у світовій музичній мережі, як, наприклад, пісні «На березі моря» Наріта Тамесо і «Лілія» Куміко Номи. У Києві вони прозвучали в аранжуванні для хору, солістів, фортепіано та струнних молодої української композиторки Богдани Працюк. Співали їх мовою оригіналу відомий дитячий хор «Дзвіночок» (художній керівник Рубен Толмачов) і солістка Маша Усіченко, які є стипендіатами президентського фонду Л. Кучми «Україна».
Концерт продовжив традицію Басалаєвої представляти у своїх вечорах музику у синтезі мистецтв. Вірші з «Антології давньої японської поезії» озвучували японською і українською мовами Катаока Хіроші і Вікторія Король. Поезія, спів, гра солістів і камерного ансамблю «Контрасти Київ-Класік» підкреслював відеоряд Олександра Діордовського, а виступи чергувалися з фантастичним звучанням перкусій у виконанні Ансамблю ударних інструментів «Арс Нова» (художній керівник Георгій Черненко), створюючи враження безперервного мистецького дійства. Головною ж дійовою особою була, як і завжди, Євгенія Басалаєва: вона виступала і в ролі солістки, і в складі ансамблю, і в якості концертмейстера й навіть диригента…
Свій концерт Євгенія Басалаєва присвятила 40-річчю надання Києву і Кіото статусу міст-побратимів. Але передусім цей вечір став знаком духовної підтримки і проявом солідарності з мужнім народом Японії, який долає наслідки страшного стихійного лиха. Саме це відзначив у своєму виступі перед концертом Посол Японії в Україні пан Ідзава Тадаші.
Леся ОЛІЙНИК, мистецтвознавець. «ДЕНЬ», 2011
УНІАН
У столиці відбудеться концерт сучасної японської музики 10:44, 16 травня 2011 Культура 4 0 Також показ чайної церемонії А також показ чайної церемонії, виставка японської книжки, екібани, орігамі й національного одягу. 19 травня у Національній філармонії відбудеться концерт „Діалоги культур. Японська гравюра в тонах та обертонах”, на якому прозвучить сучасна академічна японська музика, явище в Україні маловідоме. Про це повідомила на зустрічі з пресою ініціаторка проекту, художній керівник камерного ансамблю „Контрасти Київ-класік” Євгенія Басалаєва.
— Ми настільки мало знаємо про новітню японську музику, — сказала вона, що в Україні навіть проблематично дістати ноти цих творів, тому мені їх спеціально привозили з Японії. Звучатиме музика таких композиторів, як Йокояма Шін-Ічіро, Куміко Нома, Нобуя Суґава, Наріта Тамезо, Ісіда Казуе Рокзаемон, Тору Такеміцу, Чізуко Йошіда тощо. А українським „вкрапленням” стане вокальна лірика на слова Басьо нашого композитора Валентина Сильвестрова. Серед виконавців – ансамбль „Контрасти Київ-класік” (диригент Ігор Андрієвський), ансамбль урадних інструментів „Арс нова” (художній керівник Георгій Черненко), скрипалька Богдана Півненко, співачка сопрано Інна Галатенко, дитячий хор „Дзвіночок” (художній керівник Рубен Толмачов). Концерт буде присвячено громадській солідарності з японським народом, котрий зараз переживає наслідки березневої катастрофи (безпосередньо цю символіку буде закладено у виконання „Реквієму” Такеміцу), а також сорокаріччю побратимства Києва і Кіото. Крім того, це ювілейний двадцятий концерт проекту „Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої”, що існує вже десять років.
— Перше відділення концерту, — розповідає Євгенія Басалаєва, — буде медитаційне. А друге – більш радісне, позитивне, саме тому у фіналі виступатиме дитячий хор. Для того ж, щоб зробити „занурення” у японську культуру глибшим, діалог з нею повнішим, ми вирішили організувати перед початком концерту показ чайної церемонії. У фойє Філармонії також проходитиме виставка японської книжки в українських перекладах, демонструватимуться японські орігамі, екібана, національний одяг… Проведення „Японської гравюри” підтримав Українсько-японський центр, фонд Леоніда Кучми, видавництво „Грані-Т”, виставкова компанія „Медвін”.
Олег Коцарев
Евгения Басалаева: «Зло помогает нам ценить добро: мир, счастье, красоту»
Наша газета продолжает публикацию анкет известных людей, согласившихся поделиться с читателями своими самыми сокровенными мыслями
— Как вы сами представились бы нашим читателям?
— Народная артистка Украины, лауреат международных конкурсов, пианистка Евгения Басалаева.
— Ваш любимый цвет, запах, продукт, напиток?
— Любимые цвета — синий и сиреневый. Синий ассоциируется с творчеством, космосом и чистотой, а сиреневый для меня наполнен какой-то мистикой, надеждой и радостью восприятия мира. Запах нравится чайной розы. Что касается еды, люблю блюда из морепродуктов. Из напитков предпочитаю кофе.
— Чем для вас пахнет детство?
— Цветущим садом. Детство мое прошло в Киеве. У нас был частный дом, большой сад.
— Счастье — это… что? Вы счастливый человек?
— Счастье — когда постигаешь мудрость: оно уже в том, что ты живешь и познаешь этот мир. Думаю, я человек счастливый.
— В чем вам видится смысл жизни?
— Повторюсь: наверное, он в глубоком постижении человеком мира и той мудрости, о которой только что я сказала. Каждый из нас должен духовно совершенствоваться.
— Что такое любовь?
— Любовь — это ощущение счастья и внутренней гармонии, которые ты можешь разделить с окружающими.
— Вы хорошо помните самый счастливый день своей жизни? А самый непростой?
— Самый счастливый день в моей жизни — рождение сына, а самый непростой — смерть мужа, известного скрипача Богодара Которовича.
— Чего вы ни за что не сможете простить другим людям?
— Я прощаю все, потому что непрощение — невыносимая ноша. Человек несовершенен. Его поступки и проступки — это его проблемы и сложности. И тот, кто не прощает, берет это на себя. Именно поэтому я стараюсь прощать, хоть это и не всегда просто.
— Что-то может довести вас до слез?
— Слезы радости могут вызвать творческие откровения и духовные открытия, а слезы печали — человеческие трагедии.
— Какими качествами нужно обладать, чтобы добиться успеха?
— Творческим потенциалом, верой в свое дело и любовью к нему.
— Есть у вас личная формула успеха?
— Постоянно нужно находиться в творческом поиске.
— Какую роль в вашей жизни играют деньги?
— Деньги нужны для достойной жизни: комфортных условий, путешествий, развития, обеспечения родных…
— Что для вас означает быть свободной?
— Быть свободной для меня значит не зависеть от навязывания чужих мнений и строить свою жизненную концепцию самостоятельно.
— Испытываете ли вы страх перед смертью?
— Нет. Смерть в конце жизненного пути человека — это то, что естественно и неизбежно. Я предполагаю, что это переход в мир более высокого уровня.
— Что вы станете делать, узнав о том, что вам осталось прожить ровно семь дней?
— Наверное, делала бы все, чтобы эти дни были наполнены самыми счастливыми минутами.
— Вы никогда не задумывались над тем, есть ли жизнь после смерти?
— Думаю, что есть, но это жизнь в каком-то другом формате.
— Что вы вкладываете в понятие добра и зла?
— Зло помогает нам ценить добро: мир, счастье, красоту.
— Вас часто предавали?
— Да.
— Что вам помогало преодолеть периоды полного отчаяния?
— Прощение тех людей, которые меня предавали, молитвы и вера. И, конечно, поддержка родных и друзей. А вообще даже в самые трудные моменты своей жизни отчаяния я не допускала. Нужно понимать, что все преходяще. Испытания человеку даны для того, чтобы в нем произошла какая-то трансформация и он вышел на новый уровень развития.
— Что в жизни вам представляется самым непростым?
— Творческий застой.
— Существует ли Бог?
— Конечно.
— Случались в вашей жизни чудеса?
— Да. Например, когда я работала в Австралии и ездила с концертами по разным городам, заметила, что в каждом из них на моем выступлении в первом ряду сидит слушательница с очень бледным лицом. Мне даже стало страшно. В одном из городов после выступления она зашла ко мне за кулисы и сказала: «Не думайте, что я сумасшедшая или маньячка. У меня рак. Я испытываю страшные боли. А после вашего выступления в Сиднее я впервые забыла о них. Поэтому начала следить за вашим творчеством и посещать ваши концерты. И стала чувствовать себя гораздо лучше».
Также чудеса наблюдали мы с мужем Богодаром Которовичем, когда он на сцене играл на скрипке Паганини, а я — на рояле. За нашими спинами раздавались далекие звуки скрипки, которая звучала параллельно той, на которой играл Богодар Антонович. Мы слышали их одновременно.
— Сколько времени вы смогли бы прожить на необитаемом острове и что взяли бы с собой?
— Максимум — день. А с собой взяла бы пляжный костюм.
— В какую эпоху вам хотелось бы жить и с кем из представителей той эпохи пообщаться?
— В Украине хранится нотная коллекция рода Разумовских, входящая в шестерку лучших нотных коллекций мира. В ней — самое ценное, что было создано в мировой музыке в ХVIII веке. Эта эпоха мне очень интересна — с ее атмосферой красоты и галантности.
Когда я заинтересовалась этой коллекцией, мне приснился удивительный сон: будто я в старинном замке сижу за столом с какими-то вельможами, и напротив меня мужчина в характерных для той эпохи парике и одежде. Он улыбается, встает и представляется: «Я Разумовский». А я до этого никогда не видела портретов Разумовских! И так мне стало любопытно, что я пошла на следующий день в библиотеку, чтобы посмотреть эти портреты. И ахнула. Один к одному мне приснился Алексей Разумовский.
— Как вы считаете, красота действительно может спасти мир?
— Да.
Беседовала Ольга СМЕТАНСКАЯ, «ФАКТЫ»
ІТАЛІЙСЬКА МУЗИКА З НОТНОЇ КОЛЕКЦІЇ РОЗУМОВСЬКИХ
У Колонному залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз, 2) відбувся ювілейний XXV концерт «Маестро Вівальді та італійська музика з Нотної колекції Розумовських» із Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої».
Народна артистка України Євгенія Басалаєва традиційно організовує та проводить такі благодійні заходи, спрямовані на підтримку творчої молоді, у рамках Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур». Цього разу фестиваль відбувся вже увосьме.
Шанувальники високої музики зібралися ще й з нагоди ювілейних дат: 325-річчя геніального італійського композитора Антоніо Вівальді та 285-річчя видатного політичного діяча, останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Це ексклюзивне святкове дійство було присвячене також Дню дипломата, що у світлі останніх подій у нашій країні видається особливо символічним.
Меломанам і професійним музикантам добре відомо, що нині в Європі спостерігається потужний сплеск інтересу до вокальної та інструментальної музичної культури епохи бароко й галантного стилю. Сучасний слухач, як і прихильники гарної музики за всіх часів, шукає й знаходить у творах Йоганна Себастьяна Баха, Антоніо Лучіо Вівальді, Георга Фрідріха Генделя гармонію, красу та любов. Одного разу в розмові зі своїм шанувальником Г. Гендель сказав: «Мені було б прикро, якби я приносив людям лише задоволення. Моя мета — робити їх кращими».
Ім’я видатного італійця А. Вівальді завжди викликає почуття легкості та піднесеності. Хвиля граційного подиху музики галантного стилю переносить нас до епохи легендарного музиканта — ХVIII століття. Тоді галантність асоціювалася з почуттями земного кохання, а розквіт відповідного стилю збігся з утвердженням думки основного музичного кредо епохи: «Музика — мова почуттів».
Художнім керівником Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» є народна артистка України Євгенія Басалаєва. Концерт «Маестро Вівальді та італійська музика з Нотної колекції Розумовських», що був проведений за сприяння Культурно-мистецького благодійного фонду Євгенії Басалаєвої «Київ-Класік», — це презентація безцінних взірців італійської музики зі скарбниці Нотної колекції Олексія (1709–1771), Кирила (1728–1803) та Андрія (1752–1836) Розумовських, видатних політичних діячів, дипломатів.
Організатори цього музичного вечора зробили значний внесок до історії новітньої культури України. Його проведення стало можливим завдяки підтримці Дипломатичного представництва в Україні, Культурно-мистецького благодійного фонду Євгенії Басалаєвої «Київ-класік», Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, Італійського інституту культури в м. Києві, Посольства Італії в Україні та Міжнародного благодійного фонду «Мистецтво без кордонів». Серед гостей святкової зустрічі були присутні дипломати, керівництво Міністерства закордонних справ України, представники ділових кіл, громадських і благодійних організацій, засобів масової інформації, відомі митці.
У фойє Національної філармонії України організатори фестивалю представили твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Штрихи галантного стилю». На виставці можна побачити живопис Олександра Білозора, роботи якого увійшли до Книги рекордів Гіннесса, фотокартини есперантиста, мандрівника, художника Євгена Ковтонюка, вишивку Євгенії Допіро-Шудрі. Також під час заходу було представлено унікальні зразки від Видавничого дому «АДЕФ-Україна» та новітній історичний проект «Маєткова культура і музичний побут маєтків першої половини ХІХ ст.», присвячений відродженню та збереженню культурно-мистецьких традицій України ХVІІІ ст. — першої половини ХІХ ст.
— Лише глибоке знання й розуміння культуротворчих процесів попередніх часів може стати запорукою стрімкого злету мистецтва сьогодні та його розвою в майбутньому, — вважає народна артистка України Євгенія Басалаєва.
…Затишний зимовий вечір переніс слухачів в атмосферу блискучого бароко, натхненного романтизму, вишуканого галантного стилю, різнобарв’я відблисків сучасності. У першому відділенні концерту, що мав назву «Музика при свічках», прозвучали твори італійських композиторів Паїзієлло Джованні, Джордані Томмазо, Фердінандо Турріні. У другому — «Гармонійне натхнення, або Досвід гармонії та фантазії» пролунала вічна музика А. Вівальді та Й. С. Баха — Концерт для фортепіано й органа, широко відомі «Пори року» А. Вівальді в аранжуванні української композиторки Богдани Працюк — для фортепіано та струнного оркестру, а також арія з опери А. Вівальді «Тіто Манліо».
Виконавці — Сергій Котко (бас), Костянтин Кулєба (альт), Ігор Пацовський (віолончель), Максим Степаненко (скрипка), Сергій Топоренко (скрипка), Дмитро Третяк (контрабас), народні артистки України Євгенія Басалаєва (фортепіано), Ірина Калиновська (орган), Тетяна Цимбал (ведуча) і Національний камерний ансамбль «Київські солісти». Відеорежисер проекту — лауреат міжнародних конкурсів анімаційних фільмів Олександр Дірдовський.
Нотну колекцію Розумовських започаткував Олексій Григорович Розумовський. Його кар’єра була карколомною — від хориста придворної капели до генерала-фельдмаршала та морганатичного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни. Як уродженець України та людина музикальна, Олексій Розумовський значно посприяв популяризації української музики, зокрема пісенного фольклору.
Кирило Григорович Розумовський, молодший брат Олексія Розумовського, отримав блискучу освіту в найкращих університетах Європи. Він дружив із Михайлом Ломоносовим і Григорієм Сковородою, а у 22-річному віці був проголошений гетьманом України. У Глухові, гетьманській резиденції, заснував хорову капелу, яка невдовзі прославилася на батьківщині та за кордоном — завдяки своєму високопрофесійному виконавському рівню. 1764 року, за наказом імператриці Катерини II, гетьманство було ліквідоване. Тоді Кирило Розумовський вирушає в багаторічну закордонну подорож, під час якої дбайливо збирає колекцію нотних видань.
Ім’я Андрія Розумовського, одного з шести синів гетьмана Кирила Розумовського, занесене до всіх світових енциклопедій як ім’я видатного культурного й політичного діяча. Він служив дипломатом спершу в Данії, Неаполітанському королівстві та Швеції, а згодом, з 1789 року, — у Відні. До речі, Андрій Розумовський відомий не лише як політик, а і як музикант-скрипаль. Дружив із Людвігом ван Бетховеном, Йозефом Гайдном та Вольфгангом Моцартом. Є відомості, що саме під впливом Андрія Розумовського Л. Бетховен зняв присвяту Наполеонові своєї Третьої симфонії. А V й VI симфонії та квартети ор. 59 композитор присвятив своєму другові Андрію Розумовському. Слід зазначити, що в цих квартетах використано інтонації українських народних пісень, з якими геніального Маестро познайомив саме Андрій Розумовський.
Значний етап у збагаченні сімейної нотної бібліотеки пов’язаний із діяльністю старшого сина гетьмана Кирила Розумовського — Олексія, який обіймав посаду міністра народної освіти та був куратором Московського університету. Він активно сприяв розвиткові культури й освіти в столиці та провінції, ініціював створення публічних бібліотек і наукових товариств, мав неабиякі музичні здібності й намагався всіляко розбудовувати музичну культуру в країні. Батько, Кирило Григорович, навіть жартома називав свого сина Олексія музичною душею.
Саме Олексій Кирилович сприяв найбільшому збагаченню Нотної колекції Розумовських європейськими друкованими виданнями та рідкісними, надзвичайно цінними рукописами. Для упорядкування зібрання було запрошено досвідчених бібліотекарів. І нині вражає справді фанатичне ставлення власників до нотних примірників: каталоги нот перепліталися в коштовні шкіряні обкладинки із золотими монограмами з літерами латиницею ACR (монограма О. К. Розумовського). Одну з обкладинок прикрашала графська корона з коштовними перлинами.
Згодом унікальну нотницю успадкувала донька О. Розумовського — Варвара Рєпніна. Якщо рахувати історію колекції від початку її заснування, а далі — крізь буремні роки революції, Громадянської та Великої Вітчизняної воєн до наших часів, то протягом майже двох із половиною століть ця нотна бібліотека змінювала місце зберігання сім разів. Безумовно, багато чого було втрачено, зокрема, опери українського композитора Дмитра Бортнянського.
Нині нотна бібліотека Розумовських — одна з найкращих та оригінальних колекцій світу. Географія її рідкісних видань надзвичайно широка, адже XVIII ст. було ознаменоване розквітом видавничої справи. Як відомо, нотні видання за тих часів коштували дуже дорого через особливу техніку друкування — гравіювання. За дотепним висловом одного з істориків, невеличка купка нот за тих часів могла коштувати стільки само, як і коні разом із каретою. Ціни на французькі видання були найнижчі (через недороге оформлення). Тому була можливість придбати більшу кількість нот французького виробництва порівняно з дорогими видавництвами.
Нотна колекція Розумовських налічує велику кількість французьких видань, що нині є бібліографічною рідкістю. Ми можемо пишатися тим, що в бібліотеці є такі раритетні видання, яких немає навіть у Міжнародному каталозі RISM. І таких прикладів чимало. Не маючи змоги навести в цій публікації всі твори й навіть імена авторів (їх — 225), назвімо лише основні європейські композиторські школи, представлені багатьма різножанровими творами.
Це композитори класичної та старої віденських шкіл, італійської різних регіональних напрямів: болонського, неаполітанського, римського. Цікавою є добірка творів композиторів мангеймської школи, у якій представлено композиторів різних країн, зокрема Польщі та Чехії. А ще — популярні за давніх часів твори англійської та берлінської композиторських шкіл. Виразним є розмаїття і за напрямами модної тоді музики галантного стилю, а також своєрідне поєднання бароко та класики.
Чимало тут і нотних примірників творів іноземних композиторів, які пов’язали своє життя з Росією. Так, італійський композитор Джованні Паїзієлло був запрошений Катериною ІІ до Росії, де працював придворним капельмейстером Італійської опери в Петербурзі. Розумовські ознайомилися з його творчим доробком і купували музичні новинки безпосередньо у автора.
У світі збереглося небагато приватних нотних бібліотек, що походять із XVIII ст. І в цьому — виняткове історико-культурне значення нотниці Розумовських. Наукове її опанування активно триває. Яскравим унаочненням цього є XXV концерт «Маестро Вівальді та італійська музика з Нотної колекції Розумовських» із Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Кожний такий захід — справжній музичний шедевр, в якому автор проекту влучно передає глибокі почуття свого щедрого серця, сповнені великої любові й поваги до національних культур різних країн, прагнення створити атмосферу їх єднання та розуміння через діалог культур, синтез мистецтв.
Юлія ОМЕЛЬЧУК
Автор висловлює вдячність Культурно-мистецькому благодійному фонду Євгенії БАСАЛАЄВОЇ «Київ-класік» за допомогу в підготовці цього матеріалу
Демократична Україна 2014г.
Королева класичної музики
Народна артистка України, піаністка Євгенія Басалаєва десятим концертом “Штрихи галантного стилю” відсвяткувала п’ятиріччя започаткованого нею міжнародного проекту “Елітні вечори камерної музики” в столичній філармонії
До ювілейного концерту в Національній філармонії “Штрихи галантного стилю. P. S.” з міжнародного проекту “Елітні вечори камерної музики” народна артистка України, володарка Гран-прі в Іспанії та Італії, лауреат численних міжнародних конкурсів і учасниця понад шістдесяти міжнародних фестивалів, піаністка Євгенія Басалаєва готувалася заздалегідь. Адже складно зробити нову програму, якщо постійно концертуєш у різних куточках світу. А напередодні прем’єри артистку ще й запросили до Італії, до складу журі міжнародного конкурсу піаністів. Та, попри все, Євгенія зуміла вразити шанувальників. Не лише грою і рідкісними творами, котрих досі не виконували в Україні. Євгенія змінила імідж, позбувшись традиційного чорного кольору в одязі. Велична зачіска з розкішного волосся на гордовито піднятій голівці і довга пурпурова сукня на стрункій фігурі робили Євгенію схожою на королеву… Її гра також була достойною коронованих осіб.
Під звуки клавесина
“Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої” — унікальний проект. Він охоплює усі стилі і жанри. Кожен концерт — музичний шедевр. Це своєрідні монологи, наповнені філософськими роздумами і прагненням до краси, котра очищує душу. Тоді як драматургія дев’ятого концерту “Нить Аріадни” являла собою своєрідний пошук сенсу буття, то десятий, ювілейний “Штрихи галантного стилю”, став гімном коханню. Нині, як і раніше, на концерті звучали прем’єрні, невідомі в Україні твори, а також музика несправедливо забутих на батьківщині і в світі композиторів.
У першому відділенні піаністка презентувала салонні твори початку XVIII століття в “галантному” стилі, або “рококо”. Атмосферу створювали музика і звуки клавесина. До речі, його рідко можна почути в стінах Національної філармонії України у сольному виконанні. Цей старовинний інструмент або чембало був неодмінним атрибутом для світських прийомів. Придворні святкування і розваги знаті відбувалися за дотримання суворого етикету. Для нього обов’язкові елегантність і граціозність, вишуканість і помпезність. І все це у супроводі високої музики. Композитори минулого писали твори спеціально для оркестрів з клавесином або чембало. Та не лише манірність і маскарадність притаманні стилю рококо. Він увійшов у історію як галантний, характерною ознакою його є возвеличення людського духу.
Шанувальники зустрічали Євгенію Басалаєву дуже тепло. У виконанні піаністки та Київського камерного оркестру “Контрасти. Київ-Класік”, заснованого нею (нині вона його художній керівник), прозвучали твори українського класика Дмитра Бортнянського, а також Жана Філіппа Рамо, Антоніо Вівальді та Франца Йозефа Гайдна. Соло на скрипці виконав російський віртуоз, лауреат міжнародних конкурсів Микита Борисоглєбський, соліст камерного ансамблю “Московія” під орудою Едуарда Грача.
Листи з минулого
Листами з минулого назвала музику, написану в традиції XVIII століття, ведуча ювілейного концерту народна артистка України Тетяна Цимбал. Для другого відділення “Post skriptum” Євгенія Басалаєва підібрала мелодії Вольфганга Амадея Моцарта та композиторів ХІХ і ХХ століть з характерними штрихами ретро: Віктора Косенка, Жанни Колодуб, Ендрю Ллойда Уеббера, Бартона Лейна, Джерома Керна, Ігоря Фролова, Астора П’яццолли та Віталія Філіпенка. Хіти з мюзиклів “Привид опери” Уеббера та “Сансет-бульвар” Лейна виконала молода співачка, лауреатка міжнародного конкурсу Мар’яна Головко. У творах П’яццолли “Забуття” і “Лібертанго”, які публіка також зустріла бурхливими оплесками, віртуозно вів соло оригінальний інтерпретатор класики і сучасної музики, баяніст, заслужений артист України, дипломант міжнародного конкурсу імені видатного аргентинського композитора В’ячеслав Самохвалов.
Євгенія Басалаєва вміє не лише знайти непересічних виконавців, а ще й надати їм змогу “грати першу скрипку”. Її концерти, режисером яких є лауреат міжнародних фестивалів авторського кіно Олександр Дірдовський, вражають не лише віртуозністю і новизною, а й сценічними знахідками. Гра світла й тіні створює таємничість і дивовижний святковий настрій.
Коментатор “Всесвітньої служби радіомовлення України” Людмила Кучеренко не втрималася від похвали:
— Десятий — ювілейний — концерт з циклу “Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої” став кульмінацією проекту. А фразу “презентація вітчизняної камерної музики в контексті світових музичних досягнень”, яку не раз чула від Басалаєвої, я нарешті не просто зрозуміла, а відчула серцем. Твори наших співвітчизників не поступаються світовій класиці. Приміром, концерт Дмитра Бортнянського для чембало і струнного оркестру звучав не гірше від шедеврів Антоніо Вівальді і Йозефа Гайдна (солісти Євгенія Басалаєва та Микита Борисоглєбський), а також “Жиги” Жана Філіпа Рамо. “Гавот” Віктора Косенка був до пари “Анданте” з Концерту № 21 Вольфганга Амадея Моцарта. А “Вальс” Жанни Колодуб і “До тебе” Віталія Філіпенка можуть змагатися із такими класичними шлягерами, як “Забуття” та “Лібертанго” Астора П’яццолли, “Think of Me” Ендрю Ллойда Уеббера з мюзиклу “Привид опери” і “Прогулянки” Бартона Лейна із мюзиклу “Сансет-бульвар”. Треба було помітити оці перлини вітчизняної камерної музики, належним чином аранжувати і виконати так, щоб серце забилося частіше від цієї краси. Хто знає, може, при належній “розкрутці” і наші українські композитори здобули б світову славу.
Того вечора Євгенія Басалаєва з особливим натхненням диригувала своїм ансамблем, сидячи то за клавесином, то за роялем. Так робили колись Моцарт і Гайдн…
Мелодії краси
Для винуватиців урочистостей десятий концерт є певною віхою в житті.
— Велике щастя, що я митець, що в мене є музика, і що мене оточують такі прекрасні музиканти,— радіє Євгенія, котра одразу по завершенні концерту дала ексклюзивне бліц-інтерв’ю “Хрещатику”.— Цей вечір засвідчив, що публіці потрібна класика, адже вона — вічна. Немов віра. Коли до мене після виступів підходять глядачі і в них сяють очі, розумію: роблю щось правильне, добре і дуже важливе на цій землі. Що тернистий шлях пройдено недаремно. Прагну досягнути гармонії у власній душі. Певно, цього хоче кожна людина. Намагаюся і до слухачів донести гармонію та радість. Задля цього варто жити.
— Музика якого століття найближча вашій душі?
— Не можу сказати. Люблю різні твори: і галантні мелодії ХVIII століття — це музика краси й елегантності, і ХІХ (кохання, буремні емоції, таїна), і ХХ (філософія, коли митець приходить на землю, щоб дізнатися про своє призначення). Як і кожна жінка, я змінююся: сьогодні мені хочеться побути на самоті, зазирнути в свою душу, а завтра прагну кохання, щирості, післязавтра — краси…
— Ваш улюблений композитор?
— Бах. Він вічний. У нього є все — і краса, і галантність, і філософія, й космос… Музика світу, який ми не бачимо, але відчуваємо. Із сучасних композиторів подобаються Шнітке і Шостакович, бо вони змушують зупинитися, відчути експресію світу і замислитися над сенсом життя. Дуже люблю Моцарта. Пригадую, як слухала його “Реквієм” у Домському соборі в Ризі о восьмій ранку, в річницю американської трагедії — 11 вересня. Попри ранню годину, зал був переповнений. Коли прозвучала остання нота — у вітражах заіскрилися перші промені сонця. Незабутнє враження…
— Що кажуть про нашу країну за кордоном, де ви багато гастролюєте?
— На жаль, там ще мало знають Україну. Тому митці мають стати своєрідними дипломатами, які об’єднують народи. Якби держава це розуміла, то підтримувала б таланти. Потрібні нові закони в цій галузі.
— Що надихає вас на творчість?
— Думки про концерт. Кожен вихід на сцену — свято. Навіть тоді, коли воно відбувається на тлі якихось негараздів. Коли сідаю за рояль, все відходить на другий план, і я відчуваю себе щасливою.
— Чим ще захоплюєтеся?
— Цього року побувала на гірськолижному курорті в Татрах. І хоча маю досить скромні успіхи (подолала лише два з половиною кілометри траси), цим дуже пишаюся.
— У вас чудова зачіска. Хто створює ваш імідж?
— Цього разу над моїм іміджем попрацювала візажист Ілона Глазунова. Звучала музика, яка мала виконуватися на концерті. Я не дивилася в дзеркало, повністю довірившись майстрині, адже в цей час вирішувала якісь організаційні питання. Тож коли себе побачила, не впізнала…
— Хто шив сукню, і звідки коштовності?
— Тканина з Італії, а шили сукню в Києві. Камінь — італійський рубін. Підбирала його до одягу сама.
Погляд у майбутнє
— Ваші творчі плани на наступних п’ять років?
— У мене їх багато, на десятирічку вистачить. Збираюся продовжити проект “Елітні вечори камерної музики” і започаткувати новий — міжнародний конкурс. А також концертувати. Нині часто їжджу за кордон, отож у Києві буваю досить рідко. Головне — розвивати себе і зберегти мрії і задуми, тоді всього можна досягти. А щодо найближчого часу, то влітку хочу відпочити, а у вересні вирушаю до Польщі, в листопаді — до Франції. На міжнародному конкурсі піаністів у Італії, звідки щойно повернулася, я познайомилася з відомою французькою піаністкою, організаторкою міжнародного фестивалю. Вона й запросила мене на гастролі до своєї країни. Я ж запропонувала їй взяти участь у наших “Елітних вечорах камерної музики”. Вона пообіцяла виступити з оркестром “Контрасти. Київ-Класік” у рамках Французької весни в березні-квітні наступного року та дати майстер-класи. Оце буде феєрверк! Готуюсь до наступного концерту. Що буде у програмі — поки що секрет.
Деякі плани і секрети Євгенії Басалаєвої розкрила керівник Асоціації “Італьамо” Олена Мотузенко:
— Євгенія Басалаєва разом із італійцями 31 грудня — в ніч під Новий 2007 рік — візьме участь у марші миру на Землі обітованій під гаслом “Коли буде мир в Єрусалимі, мир буде на Землі”. Асоціація сприяла організації концерту Євгенії Басалаєвої. “Італьамо” — це поєднання двох слів: Італія і амо, тобто люблю Італію. Ми започаткували “Культурні діалоги без кордонів”. У рамках цієї програми, а також проекту “Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої” в Національному університеті імені Тараса Шевченка нещодавно відкрито виставку відомого італійського художника Луїджі Чентра. У місті Фрозеноне є навіть музей сучасного мистецтва його імені. До слова, вернісаж — продовження культурно-благодійної програми, започаткованої на Різдво минулого року Євгенією Басалаєвою. Тоді Женя давала благодійний концерт в Італії (у Римі) на підтримку дітей-сиріт. А нині Луїджі Чентра вирішив допомогти онкохворим юним українцям. Його картини в жовтні продаватимуть на аукціоні, кошти від якого скерують на лікування маленьких пацієнтів.
А наостанок королева класичної музики, потопаючи в розкішних квітах, залишила на білосніжному аркуші паперу автограф для “Хрещатика”.
Наталія ЗІНЧЕНКО “Хрещатик”, 2007р.
Музичний «Діалог культур» подарує українцям незабутні концерти
31 травня у Києві в Національній філармонії України за підтримки посольства Латвії та посла Юріса Пойканса, в рамках циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої», відбудеться перший концерт «Українсько-латвійський діалог» нового міжнародного проекту – «Фестиваль музики України та Північно-Балтійських країн «Ukrainian and Nordic-Baltic Music Fest».
Проведення фестивалю спрямоване на зближення культурних зв’язків України та Північно-Балтійських країн через спільні мистецькі заходи в рамках фестивалю мистецтв «Діалоги культур».
Ми не завжди можемо зазирнути у власну душу, часто-густо вкриту попелом сірих буднів. А вона потребує очищення й оновлення, що дарують нам музика і поезія,
– каже Євгенія Басалаєва.
На відкритті концерту «Українсько-латвійський діалог» прозвучить музика латвійських та українських композиторів у виконанні народної артистки України Євгенії Басалаєвої (фортепіано), народної артистки Ірини Калиновської (орган), Київського камерного ансамблю «Контрасти Київ-Класік» (керівник Євгенія Басалаєва), ансамблю ударних інструментів «АРС Нова» під керівництвом заслуженого артиста України Георгія Черненка.
У І відділі «Мандрівкою фортепіанної мініатюри» прозвучать мініатюри кінця ХІХ та початку ХХ століття латвійських композиторів Язепса Вітолса, Яніса Мединьша (до 50-річчя від дня смерті) та українських композиторів, пов’язаних з пам’ятними датами – Федіра Якименка (до 140-річчя від дня народження), Віктора Косенка (до 120-річчя від дня народження), Миколи Колесси (до 10-річчя від дня смерті).
У ІІ відділі прозвучать твори латвійських композиторів: «Фантазія» для органа Альфреда Калниньша та прем’єрне виконання в Україні концерту для органа та фортепіано «Concerto innocento» Маргерса Заріньша. Присвятою Латвії буде виконаний ноктюрн «Омріяні зорі» для фортепіано та органа сучасного українського композитора Віталія Годзяцького.
24tv.ua, 2016г.
Науковці і дипломати на вечорі пам’яті жертв Голодомору у Національній філармонії України
Відбувся ХІІ Міжнародний фестиваль мистецтв «Діалоги культур». Музика має божественні можливості — це фантастичний світ, непідвладний складностям людського життя. Вечір відбувся в рамках міжнародного циклу концертів «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Це ХХXV концерт під символічною назвою «ХОРАЛ БЕЗСМЕРТЯ».
Міжнародний цикл концертів «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої»
Класична музика надихає на милосердя й добро, на милосердне життя громадянина-патріота. «Життя кожного яскравого обдарування ділиться на три періоди — спочатку його засипають лайкою, усіляко гноблять і переслідують. Потім відкривається щасливий час визнання, за яким іде захоплене поклоніння. Потім також неминуче настає охолодження, нерідко супроводжуване різкими випадами на адресу недавнього улюбленця й володаря дум. Цієї трафаретної схеми уникли небагато обдарованих людей. І єдиний варіант, внесений життям, зводиться до того, що одні вмирають у розквіті слави, а іншим призначено її пережити, зазнати до кінця життя всієї гіркоти забуття — винятки майже не зустрічаються…» ці слова Левітана з праці «Свободное искусство, скованное жизнью» характеризують стан навіяний під враженням від творів, що звучали цього вечора, — ділиться враженнями ВЕРОНІКА ВАСИЛІВНА ЧЕКАЛЮК доцент кафедри української та класичних мов гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України.
Українські історики: професор В.Сергійчук (КНУім.Т.Шевченка) і професор В. Марочко (Інститут історії України НАН України) Керівник Центру досліджень геноциду українського народу, доцент В. Чекалюк (гуманітарно-педагогічний факультет НУБіП України)
У концерті взяли участь:
ЄВГЕНІЯ БАСАЛАЄВА (фортепіано),
МАРІЯ МАКСАКОВА (мецо-сопрано),
ТАРАС ШТОНДА (бас)
ІРИНА КАЛИНОВСЬКА (орган),
АНТОН КОТОРОВИЧ (електрогітара)
НАЗАР ЧЕРНЕНКО (карільон)
ЄВГЕН ГОРЕСЛАВСЬКИЙ (труба)
Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо
Художній керівн ик і головний диригент – ВОЛОДИМИР ШЕЙКО
Ансамбль ударних інструментів «ARSNOVA»
Художній керівник -ГЕОРГІЙ ЧЕРНЕНКО
Ансамбль солістів «БЛАГОВІСТЬ»
Художній керівник– ТЕТЯНА КУМАНОВСЬКА
Київський камерний ансамбль «КОНТРАСТИ КИЇВ-КЛАСІК»
Художній керівник – ЄВГЕНІЯ БАСАЛАЄВА
У програмі – твори Й.C.Баха, Ф.Шуберта,Дж.Каччіні, С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського, М.Шуха, І.Небесного,М.Вандейна,М. Брауна.
22 November 2017
26 серпня Арт-проектом класики і джазу «Нічні серенади» розпочнеться відродження традицій київських музичних вечорів
26 серпня о 20:00 із нагоди Дня незалежності України у Маріїнського парку відбудеться арт-проект класики і джазу «Нічні серенади». Цей творчий проект Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» передбачає відродження давніх традицій київських вечірніх музичних аристократичних імпрез.
Як повідомили у Департаменті культури, такі незабутні щорічні серпневі цикли концертів тривали у кінці 70-х–80-х роках ХХ сторіччя під орудою видатного музиканта, легендарного скрипаля Богодара Которовича. Сцена «Мушля» збирала найкращих музикантів України, відомих виконавців зарубіжжя – митців світового рівня. Останній концерт «Нічних серенад» відбувся 28 серпня 1988 року за участю Богодара Которовича (скрипка), Євгенії Басалаєвої (фортепіано, клавесин), ансамблю «Київські солісти».
У неділю народна артистка України Євгенія Басалаєва та Київський камерний ансамбль «Контрасти Київ-класік» представить програму «Магія ночі. Шедеври світової класики». Звучатиме барокова музика з «Нотної колекції Розумовських», твори А. Вівальді, Й. Баха, Й. Гайдна, Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Ліста, Ф. Шопена, Дж. Гершвіна («Рапсодія в стилі блюз»), Л. Ревуцького, Б. Працюк («Чотири вітри») та інші.
Далі глядачів очікуватиме театралізовано-концертна феєрія Ансамблю солістів «Благовість», який представить музику Г. Генделя, Лео Бермудеса, В. Торіса, Ш. Асмусена, Д. Леннона, а також Б. Весоловського, В. Івасюка, Б. Буєвського, Р. Демчишина.
У третій частині «Mysteries of Jazz» візьмуть участь популярний телеведучий, музикознавець, джазовий критик Петро Полтарєв, джаз бенд Анни Макарочкіної «StreamB», джаз-тріо «Мак Біт», джаз-тріо Костянтина Стрельченка (баян), джаз ансамбль Крістини Марті, відома джазова співачка Інеса Іваницька тощо.
Місце проведення: вул. Володимирський узвіз, 2, Центральний парк культури і відпочинку, Літній сад Маріїнського парку, сцена «Мушля».
Kysvcity, 2018 р.
У Маріїнському парку прозвучать «Нічні серенади»
21.08.2019
24 серпня киян та гостей столиці запрошують у Маріїнський парк на відкриття XIV Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур», Арт-проект класики і джазу «Нічні серенади». Фестиваль проводиться з нагоди Дня Незалежності України. Він присвячений відродженню та поширенню давніх історичних традицій України – садово-паркової культури, яка через синтез різних мистецтв відображає взаємозв’язок природа-людина-культура-історія.
У 1970-80-х роках тут проходили «Нічні серенади» під орудою легендарного скрипаля Богодара Которовича (1941 – 2009). Під нічним зоряним небом літня сцена Маріїнського парку збирала кращих музикантів України і зарубіжжя.
У 2013 році Євгенія Басалаєва відродила ці
традиції музичних імпрез, започаткувавши щорічний арт-проект класики і джазу «Нічні серенади». Його унікальність – у поєднанні на одній сцені аристократичної класики і джазу з метою популяризації українського та світового академічного й джазового мистецтв, надання можливостей для розкриття творчого потенціалу молодих виконавців.
Концерт складатиметься з двох частин. «Магія ночі з Євгенією Басалаєвою» – шедеври світової класики та популярних хітів. Прозвучить «Ніч у Задзеркаллі» у виконанні Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького. «Музику на воді» зіграє Київський камерний ансамбль «Контрасти Київ-Класік», а «Музичні хіти з екрану під зорями – ансамбль солістів «Благовість».
Програму «Містерії джазу» представить музикознавець Петро Полтарєв. Виконавці: дует Con-Son та колектив Jazz-band КНУКіМ.
Піаністка Євгенія Басалаєва відроджує забуті імена українських композиторів
За вікнами тихо сипав сніг. Раїса Недашківська читала “Монолог із зоряних світів Уранія”. А з-під тоненьких вправних пальців Євгенії Басалаєвої линула незнана досі мелодія. То спалахувала яскравими зірочками, то розсипалася білими сніжинками. Начебто на землю спустилася Різдвяна казка. Раїса Недашківська здавалася Сніговою Королевою в золотавому ореолі, а Євгенія Басалаєва — ніжною й чарівною феєю.
У Колонному залі імені Лисенка Національної філармонії цього грудневого вечора зібралися шанувальники творчості народної артистки України, лауреата міжнародних конкурсів піаністки Євгенії Басалаєвої. Коли музика стихла, академік Микола Жулинський з вдячністю поцілував пальці виконавиці. Серед глядачів були посли Японії, Бразилії, ПАР, дипломати з Польщі, Грузії, Росії.
Концерт із циклу “Перше виконання у Києві” був присвячений 125-річчю від дня народження нашого співвітчизника, композитора, піаніста, професора консерваторій Петербурга, Праги, Парижа Федора Якименка. Слухачі були вражені незнаними в нашій країні творами відомого у світі композитора. Не тільки “Уранія”, а й “Вечірня мелодія”, “Танцюють янголи”, “Радісні хвилі” та інші виконувалися вперше в Україні.
— Творчість Якименка вкрита таємницею,— розповідає Євгенія Басалаєва.— Його у нас не знають навіть музиканти. А інша публіка і поготів. Композитор помер від інсульту в Парижі в тридцятому році. І відразу після смерті вся його нотна бібліотека зникла… Минуло багато років, перш ніж музикознавці почали знаходити його твори. Найчастіше у приватних колекціях. Більшість і досі залишаються за кордоном, де композитора добре знають. Коли я вперше ознайомилася з “Уранією”, зрозуміла — мушу зробити все, щоб відродити для співвітчизників ім’я Якименка. У Києві нот його творів не було. Мені дуже допомогла музикознавець Тетяна Некрасова. Вона шукала і в Парижі, і в Петербурзі. Пошуки ускладнилися тим, що в російській транскрипції прізвище Якименка пишеться “Акименко”. Сьогоднішній концерт — це повернення творів українського композитора на батьківщину. Наш концерт — відлуння творчості Якименка, символіки імпресіонізму, пізнього романтизму. Його мелодії спонукають замислитися над вічністю, красою, зорями, що сяють на небі. Над тим, для чого ми живемо. Ця музика — торжество життя і світла. Тому мені хотілося зробити щось незвичайне.
Євгенії Басалаєвій вдалося задумане. Вона поєднала музику і поезію і створила єдину надзвичайно органічну композицію.
У концерті взяв участь Київський камерний ансамбль “Контрасти”, в якому Євгенія і солістка, і художній керівник. Романс “Чисто вечернее небо” на вірші Михайла Лермонтова та інші твори виконала заслужена артистка України, солістка Національної опери Ірина Даць.
Друге відділення було присвячене зарубіжним композиторам Шимановському і Метнеру, чиї твори у столиці також звучали вперше.
Це третій концерт піаністки з циклу “Перше виконання у Києві”. У планах наступний. Але Євгенія навіть не поділилася мріями. Зробити нині щось самотужки дуже важко. Коли б не спонсори, то навряд чи вона змогла б здійснити свої задуми.
— Якби в Україні нарешті прийняли закон про меценатство і благодійну діяльність, то, напевне, було б легше шукати допомогу,— сказала Євгенія.— Нині переймаються проблемами культури лише справжні ентузіасти. Ті, хто розуміє, що багатство скороминуще. А культура і гроші, вкладені саме в неї, залишають ім’я мецената в історії навічно.
Наталя ЗІНЧЕНКО “Хрещатик”, 2013 р.
Скрипка и свеча
Дирижер Саулюс Сондецкис о Богодаре Которовиче, киевском каштане и… сверчке
«ДЕНЬ», 6 апреля, 1996
На экране, установленном на сцене Национальной филармонии, зрители увидели документальный фильм, где запечатлены фрагменты выступлений выдающегося музыканта, одного из основателей украинской скрипичной школы Богодара Которовича (1941—2009 гг..), а потом вышли музыканты камерного ансамбля «Контрасты Киев-Классик» (художественный руководитель, пианистка Евгения Басалаева). Творческий проект «Элитные вечера камерной музыки» состоялся при содействии Президентского фонда Леонида Кучмы «Украина», Фонда Евгении Басалаевой «Киев-Классик» и поддержке Посольства Литвы в Украине — это дань памяти скрипачу, дирижеру, педагогу, единомышленнику.
Программа «Посвящение» (укр. «Присвята»)
стала путешествием по страницам концертных программ мастера. Это позволило вспомнить Богодара Антоновича и как фантастического исполнителя, и как создателя прекрасного коллектива «Киевские солисты», и как учителя, воспитавшего несколько поколений музыкантов. Прозвучали любимые произведения маэстро в исполнении его учеников, признанных в музыкальном мире скрипачей — Богдана Пивненко, Владимира Астраханцева (Германия) и Святославы Семчук. Выступили и юные музыканты — студенты НМАУ Марина Деметкова, Анастасия Микусевич, Оксана Пинчук, Диана Тищенко, Александр Пушкаренко, ученики КССМШ им. М. Лысенко Антон Которович и Олег Дудниченко. А из Литвы, специально для участия в концерте, прилетел легендарный дирижер Саулюс Сондецкис, друг Богодара Которовича.
Вечер открыл «Грустный вальс» Сибелиуса, о котором сам скрипач говорил: «Этот вальс трогает самые глубокие и самые тайные струны моей души…». Прозвучали Прелюд и Аллегро Крейслера из цикла скрипичных миниатюр «Классические рукописи» в обработке Саулюса Сондецкиса для фортепиано и струнных. Эмоционально, возвышенно исполнили музыканты Концерт для фортепиано, скрипки и струнного квартета Эрнеста Шоссона, и чудным голосом пела солирующая скрипка Богданы Пивненко. Интересно, что ноты сочинения маэстро Сондецкис подарил своим друзьям Богодару Которовичу и Евгении Басалаевой, и они стали первыми исполнителями концерта в Украине. Завершила первое отделение нежная «Колыбельная» Евгения Станковича, написанная композитором для дуэта Которович —Басалаева.
Второе отделение своей атмосферой напомнило цикл концертов «Ночные серенады», которые проводил Богодар Антонович в 1980-е годы в Мариинском парке Киева. Прозвучали два концерта Вивальди для четырех и двух скрипок, исполненные с гармоническим вдохновением студентами и ансамблем «Контрасты Киев-Классик». Символично, что среди молодых скрипачей был продолжатель музыкальной династии — Которович-младший (Антон — ученик 10 класса КССМШ им. М. Лысенко, впервые выступал в филармонии как солист). А одна из солисток — студентка 1 курса НМАУ Марина Деметкова, вспоминая своего учителя, сказала: «Мы его очень любили. Он был потрясающий педагог и великий человек».
Звучал Паганини — Каприс ля минор для скрипки соло, и исполнение Александра Пушкаренко покоряло слушателей искренностью и виртуозностью. А Владимир Астраханцев блестяще солировал в пьесе «Венецианский карнавал» Паганини — Эрнста для скрипки и струнных. Напомним, что в 1999 году Богодар Которович единственный среди украинских исполнителей был удостоен права сыграть на уникальной скрипке Паганини работы Гварнери. Легендарный инструмент на два вечера доставили из Генуи в Киев специальным рейсом, и в Национальной филармонии и Национальной опере состоялись два аншлаговых бенефиса в дуэте с Евгенией Басалаевой в сопровождении ансамбля «Киевские солисты».
В Концерте Баха для двух скрипок и струнных солировали Святослава Семчук и Владимир Астраханцев, и исполнителям удалось передать в звуках космическую мудрость сочинения, которая утверждает, что назначение музыки — дарить людям радость.
Все время, пока длился концерт, на экране светился кадр — скрипка и горящая свеча. А в финале вновь демонстрировалась запись, где Богодар Антонович исполнял «Мелодию» Мирослава Скорика. Все музыканты вышли на сцену, а в зале люди поднялись и слушали стоя. Вечер завершился на светлой ноте, напомнив слова Евгении Басалаевой: «Богодар не признавал грусти, он был большим оптимистом. И говорил: «Когда человек уходит, не нужно грустить. Может быть, там лучше, там радость, там птицы поют». Поэтому пусть это будет не вечер памяти, а просто посвящение Богодару, как будто он с нами играет на сцене. Будем с ним вместе»…
Я благодарен, что меня пригласили на концерт памяти моего большого друга Богодара Антоновича Которовича, — рассказал «Дню» знаменитый литовский дирижер Саулюс СОНДЕЦКИС. — Всегда я чувствовал его искреннюю поддержку и отношение, которого ждешь от настоящего друга. Которович был очень надежный человек, никогда не подводил, не предавал, ему можно было доверять — а я это больше всего ценю в людях. И был музыкантом высокого таланта. Трудно представить весь огромный масштаб его деятельности, а он, за что ни брался, всегда был на высоте и блестяще держал эту планку. Уникальный скрипач, талантливый педагог. А какой ансамбль создал, как работал с ним — да он жил этим ансамблем!
Начиная с 1880-х годов наши встречи и творческие связи были очень активны. Мы вместе выступали с концертами в Вильнюсе, Киеве, Москве, Санкт-Петербурге, в других городах — с Литовским и Львовским камерными оркестрами (в ту пору у Богодара еще не было своего ансамбля «Киевские солисты»). Сделали много записей на радио с Львовским камерным оркестром. А когда выступали во Львове — на родине Которовича, — я узнал его отца. Помню концерты, когда играли Богодар с братом Олегом и Олег Крыса с братом Богданом, все — прекрасные скрипачи… В программу вечера памяти Богодара Которовича включили два концерта из «Гармонического вдохновения» Антонио Вивальди (цикл из 12-ти концертов, в котором четыре концерта для одной скрипки, четыре для двух скрипок и четыре — для четырех), играли в Киеве, а солировали братья Которовичи и братья Крысы. Мы выступали во Дворце «Украина», и зал был полный, публика прекрасно принимала. Концерты Вивальди — очень красивые, шлягерно-заводные, я даже говорю, что Вивальди писал что-то вроде рок-музыки — только с хорошим вкусом и нужным благородством, а это то, чего часто рок-музыке очень не хватает.
Запомнились и выступления в Мариинском парке, которые проводили с Богодаром Которовичем в Киеве. Вначале «Ночные серенады» мы вместе исполняли на курорте Паланга, но у нас в Литве погода капризная и концертам часто мешает дождь, а у вас в Киеве климат более благоприятный, летние вечера были теплыми… Знаете, я не люблю слушать свои записи, но есть одна с Богодаром Которовичем — образцовая. Это концерт Л. Шпора, написанный в стиле итальянской оперы. Когда мы ее делали в одном киевском клубе, то произошел необычный случай. Играем — и вдруг слышим какой-то звук, похожий на «тири-тири». Наш звукорежиссер спрашивает сердито: «Что там у вас в оркестре?!». Ничего. Снова начинаем играть — и опять этот звук. Наконец, мы поняли, что это сверчок. Когда мы не играли, он молчал, но как только начинали играть, он тоже добавлял свой голос! Пришлось нам искать новый зал и делать перезапись… Та запись для меня очень дорога — Богодар Которович играет потрясающе, необыкновенно красиво: виртуозные речитативы, потом фейерверк в финале, и все так вдохновенно, как это игралось во времена великих романтических скрипачей! Меня трогает, что о Богодаре Антоновиче помнят, что не нарушена связь поколений, и ныне украинскую скрипичную школу достойно представляют его ученики.
Ольга САВИЦКАЯ, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Струнная жизнь
Свою любимую скрипку работы кремонского мастера Гварнери дель Джезу виртуоз Никколо Паганини после своей смерти завещал родному городу Генуе. В отличие от других инструментов, на которых он играл и щедро дарил коллегам по сцене, именно этой было уготовано молчание.
Почти двести лет скрипка под названием «Вдова Паганини» хранится в городском музее. Лишь в исключительных случаях разрешается доверить ее выдающимся скрипачам.
В мае 1999 года специальным самолетом с большими предосторожностями и впечатляющим эскортом «Вдову…» доставили из Италии в Киев. Чести сыграть на ней впервые на Украине удостоился лауреат международных конкурсов, в том числе имени Паганини (Генуя, 1971) маэстро Богодар Которович.
В 2009-м этот талантливый музыкант, педагог, основоположник украинской скрипичной школы, художественный руководитель и дирижер камерного ансамбля «Киевские солисты» ушел из жизни. Но остались его ученики, которые демонстрируют свое искусство на отечественных сценах и за границей.
16 декабря некоторые из них выступили в Колонном зале Национальной филармонии на концерте «Maestro-fest. Богодар Которович. Украинский Паганини».
Во-первых, посвящен он 15-летию исторических концертов «Скрипка Паганини в Киеве». Во-вторых, скоро 20 лет с тех пор как ансамбль «Киевские солисты» — детище Богодара Антоновича — официально получил статус государственного.
На самом деле коллективу более тридцати лет. Начинал он как ансамбль виртуозов, но со временем вырос до «Киевских солистов». Люди старшего поколения наверняка помнят их яркие выступления в 70—80-х на эстраде Мариинского парка. Тогда в авторском проекте «Ночные серенады» выступали лучшие музыканты, в том числе сам маэстро в дуэте с пианисткой Евгенией Басалаевой.
Сегодня народная артистка презентовала уже третий концерт в рамках Maestro-fest, где звучат сочинения из репертуара именитого скрипача. Многие не просто посвящены Богодару Которовичу, но и написаны под впечатлением от его игры. Например, «Элегия для скрипки и органа» Владимира Губы.
Для нынешнего концерта автор сделал новую транскрипцию, обогатив музыкальную ткань партией фортепиано. Сочинение блестяще исполнили Евгения Басалаева, Ирина Калиновская (орган) и Максим Степаненко (скрипка). К слову, Максим был победителем первого Международного конкурса юных скрипачей Богодара Которовича (прошедшего в 1995 г. в Харькове), потом учился у него в Киевской консерватории.
Звучали и номера, подготовленные специально для дуэта (сценического и семейного): Которович — Басалаева. Скажем, концертная обработка литовским дирижером Саулюсом Сондецкисом «Прелюда и Аллегро в стиле Пуньяни» Фрица Крейслера.
В начале прошлого века Крейслер издал цикл из 19 пьес «Классические рукописи», выдав их за обработки известных композиторов XVII—XVIII вв. И только спустя годы признался в мистификации. Оказалось, что под именами Куперена, Пуньяни, Бокерини скрывался сам австрийский скрипач и композитор.
Говоря о «Прелюде и Аллегро», отметим, что именно в концертном варианте пьеса звучала на открытии Михайловского Златоверхого собора в столице 30 мая 1999 г.
В ряду музыкальных воспоминаний о киевских премьерах публике представили «Эпитафию для фортепиано и струнного оркестра» Валентина Сильвестрова, «Сицилиану и Граве» из Концерта для фортепиано, скрипки и струнного квартета ре мажор Эрнеста Шоссона.
Прекрасно прозвучали опусы из репертуара украинского скрипача: «Кантабиле», «Кампанелла» Паганини (партия скрипки Святослава Семчук) и сложнейшие — Кароля Шимановского (солировал Юрий Степин).
Завсегдатаи концертов Евгении Басалаевой уже привыкли, что в фойе экспонируется выставка художественных и фоторабот, которые можно купить (деньги пойдут на благотворительность). Так было и в этот раз.
Maestro-fest напомнил о той огромной культурной сокровищнице, которая есть в стране. Сохранились фондовые записи Богодара Которовича, можно послушать его учеников и тех, кому он дал дорогу, будучи в жюри престижных конкурсов. С успехом выступают «Киевские солисты».
Хочется, чтобы образцы высокого искусства были доступны как можно большему кругу слушателей. В свете последних событий в украинской культуре, надо признать, усилий только энтузиастов недостаточно. Без меценатов ей, увы, не выжить.
Здесь уместны слова маэстро: «Музыкант не может работать в «стол», в отличие от писателя, художника. Нам необходима поддержка».
«Еженедельник – 2000», 18 Декабря 2014 |
Творческий проект пианистки Евгении Басалаевой
В Национальной филармонии Украины 5 декабря состоится концерт, посвященный столетнему юбилею Национальной музакадемии Украины им. Чайковского. Пройдет мероприятие в рамках «Элитных вечеров камерной музыки Евгении Басалаевой», VІІ Международного фестиваля искусств под названием «Диалог культур».
Евгения Басалаева – известная пианистка, худрук камерного ансамбля «Контрасты Киев-Классик», солистка ансамбля «Киевские солисты», доцент НМАУ. Именно она является автором данного проекта. По ее словам, проект посвящен юбилею Киевской консерватории (которая ныне является НМАУ) в следующем году.
Серия концертов – это своеобразная галерея портретов известнейших музыкальных мастеров консерватории со дня ее основания и до нашего времени: композиторов, исполнителей и педагогов.
Первому концерту Евгения Басалаева дала название «Меценатство и музыкальная культура Украины. Перелистывая страницы». Это мероприятие посвящено людям, которые помогали создавать консерваторию в Киеве. Кстати, данный концерт предваряет День благотворительности, отмечающийся 9 декабря. Итак, в программе вечера вспомнят Михаила Терещенко, не только выделившего деньги, но и подтолкнувшего момент открытия консерватории. Также в списке знаменитых меценатов — Политковский, Тарновский, Сагайдачный, Мазепа, Скоропадский, семья Разумовских и прочие.
Quin/com/ua, 2012
«Трудно играть Шопена, когда за окном звучит попса»
В декабре известная украинская пианистка Евгения Басалаева выступит в Италии
Говорят, что в ХХI веке на первый план во всех областях нашей жизни выйдут женщины. Уже сейчас мы видим немало примеров того, как представительницы прекрасного пола — нежные и хрупкие — могут быть решительными и настойчивыми и вести мужчин за собой. Одна из тех женщин, которые тем больше успевают, чем меньше времени у них остается, — известная пианистка Евгения Басалаева. Она преподает в Национальной музыкальной академии Украины, активно занимается концертной деятельностью, уделяет время благотворительности. 20 декабря в Риме выступит с сольным концертом, средства от которого пойдут на оздоровление и лечение тяжело больных детей.
Благотворительным был и концерт из цикла «Элитные вечера камерной музыки», который недавно прошел в Колонном зале им. Николая Лысенко (об этом «День» писал в №210). Басалаева уже несколько лет собирает в Филармонии слушателей, чтобы они окунулись в мир утонченных музыкальных образов и получили новые музыкальные впечатления от классических произведений.
— Все вечера цикла направлены на презентацию произведений украинских композиторов, которые выполняются наряду с шедеврами мирового музыкального искусства, — подчеркнула Е. Басалаева. — Это концерты-монологи, каждый из которых отражает определенное состояние моей души. Последний концерт: «Диалог культур. Метопы. Грани вечности» для меня стал символом необыкновенной красоты и гармонии. Метопы (плиты со скульптурными изображениями сцен из мифологии на фризе древнегреческого храма) — это ассоциация. Вся наша жизнь, по-моему, похожа на храм, а метопы — это то, что мы делаем. Я стремилась, чтобы лейттемой концерта стало созерцание вечной красоты. Именно она, как нить Ариадны (царевна Ариадна, героиня античного мифа, дала своему любимому Тезею клубок, разматывая который он шел по лабиринту, чтобы убить чудовище Минотавра) способна вести нас по запутанному лабиринту жизни, из которого мы сегодня не можем найти выход. Но верю, что красота спасет мир и научит человека выбирать не скоропреходящие ценности, а вечные.
— Эта ассоциация с нитью Ариадны, о которой вы только что упоминали, наверное, не случайна. Она возникла у одного из польских критиков популярного журнала «Музыкальное движение» когда на международном фестивале «Варшавская осень» вы вместе с ансамблем «Киевские солисты» в 2000 году исполнили Камерную симфонию №9 Евгения Станковича «Друг против друга». Это произведение, написанное по заказу дирекции музыкального фестиваля «Варшавская осень», также звучало в киевском концерте.
— Главная музыкальная тема, исполняемая на фортепьяно и напоминающая щебет птиц, может восприниматься, как яркий луч, указующий путь из мрака к свету. Именно она и вызвала такую ассоциацию, и меня журналисты сравнивали с Ариадной.
— Вы стали основателем фонда, который поддерживает молодых музыкантов.
— Мой фонд молод (основан в 2003 году), но уже сделано немало. Мы платим стипендии, спонсируем творческие проекты, проводим дни Украинской культуры. Так, летом мы помогли финансировать поездку детского хора Национальной радиокомпании Украины в Артек, где дети выступили на музыкальном фестивале и отдохнули. А мой последний концерт был благотворительным. Все собранные средства направлены в «Открытую ассоциацию организаций, групп, лиц работающих с тяжело больными детьми «Жить завтра». А дети, присутствовавшие на киевском концерте, приехали из детского дома Запорожья. Кстати, Украинско — итальянский фонд предложил мне дать сольный концерт с рождественской программой в Риме и на вырученные средства отправить четырнадцать украинских детей на отдых в Италию. Мой концерт состоится в Риме. Там прозвучит мировая и украинская музыкальная классика. В программе примет участие сын, Антон Которович (ученик шестого класса специальной музыкальной школы им. Лысенко, лауреат двух детских международных конкурсов). А еще мне предложили выступить в Милане и Палермо.
— Вы говорили, что образный строй вашего последнего концерта — печально-созерцательный и связан с определенным разочарованием, пришедшим на смену большому эмоциональному подъему, которым сопровождались события оранжевой революции.
— Разочарование вызвано тем, что многие люди не выдержали проверку на духовную силу, подчинились власти денег, утратили такие вечные ценности, как добропорядочность, доброжелательность, добросовестность. Я вижу, что вокруг мало что изменилось, и это не добавляет позитивных эмоций.
Представьте себе, как трудно мне в консерватории, где я преподаю, изучая с учениками, скажем, произведения Шопена, слышать, как с майдана Незалежности доносится «попса». В подземный переход, который называют «трубой», просто зайти иногда страшно. Там стоят люди с опустошенными душами, курят, грубо ругаются. За эту молодежь нужно бороться. Я понимаю, что своим музыкальным проектом я кардинально не изменю ситуацию в стране. Но хочу приобщить как можно больше людей к высокому искусству и спасти души от зачерствения.
«ДЕНЬ», Людмила Кучеренко, 2005
Концерт на підтримку бійців АТО відбудеться в Києві
КИЇВ. 11 березня. УНН. Концерт класичної музики на підтримку бійців АТО відбудеться у столиці. Про це УНН повідомили в прес-службі КМДА.
У неділю, 13 березня, о 19:00 у Колонній залі ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України у рамках Х Міжнародного фестивалю мистецтв “Діалоги культур” відбудеться концерт “MAESTRO-FEST. У просторі часу” з Міжнародного концертного циклу “Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої”.Урочистий захід проводиться до 75-річчя видатного скрипаля Богодара Которовича (1941-2009).
У програмі концерту — шедеври світової класики: А. Вівальді “Пори року”, Е. Шоссон Концерт для скрипки, фортепіано та струнних, твори українських композиторів О. Красотова, Б. Працюк.
На захід запрошено українських військових, учасників АТО, представників громадських та благодійних організацій.
Автор проекту — народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів, президент культурно-мистецького благодійного фонду “Київ-Класік” Євгенія Басалаєва. Захід проводиться на підтримку українських військових, які постраждали під час АТО.
УНН , 2016 р.
Концерт до дня Гідності і Свободи
21 листопада 2018, 19:00
Національна філармонія України (Володимирський узвіз, 2)
«Хорал безсмертя» – проект, який традиційно проводиться 21 листопада, починаючи від 2014 року, до Дня Гідності та Свободи, та присвячений Пам’яті жертв Голодомору. Проект започаткований відомими українськими діячами, серед яких – Богдан Гаврилишин, Володимир Огризко, Іван Васюник, Микола Жулинський.
Автор проекту – Євгенія Басалаєва.
У програмі – твори Л.Бетховена, Ф.Крейслера, К.Густавіано, С.Франка, Л.Ревуцького, А.Мірошника, В.Назарова, К.Стеценка, Д.Бортнянського, Г.Гаврилець, І.Алексійчук, А.Кузьменка (Кузьми Скрябіна).
«Хорал безсмертя» і Герої Вишгородщини
Валентина ЯКОВЕНКО
21 листопада, у День Гідності та Свободи, у Колонному залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України відбулося урочисте відкриття XI Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» – концерт «Хорал безсмертя» (Майдан) з міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» – присвята пам’яті Героїв Майдану, учасників АТО, а також жертв Голодомору.
Виступили відомі митці, волонтери, музиканти – учасники подій на Майдані та у війні на Сході України. Їх почують у запису українці усього світу – і це буде розмова сердець…
На прес-конференції перед концертом зустрілися автор та режисер проекту – народна артистка України і музично-громадський діяч Євгенія Басалаєва, організатори заходу, художники та широкий загал журналістів. Участь у культурно-мистецькій події взяла і делегація з нашого міста – директор Вишгородського історико-культурного заповідника кандидат історичних наук Влада Литовченко, старший науковий співробітник з музейних експозицій ВІКЗ Любов Ніколенко, учасники АТО – військовий хірург Василь Яковенко, голова ГО «Асоціація учасників АТО Вишгородщини» Денис Париж, сапер Максим Тумко, командир відділення зенітно-артилерійського взводу Вячеслав Верхочуб (обидва з 11-го батальйону «Київська Русь»), механік-водій зенітного дивізіону ОМБР Олексій Брагарник, волонтер Тетяна Париж. Їх, гордість міста й району, представила Влада Литовченко, згадавши також імена вишгородців, які поклали життя за Україну. Про наших місцевих Героїв Майдану та захисників держави розповідала виставка «Війна на Сході України. Герої Вишгородщини» (п’ять стендів) – кадри з життя, зроблені самими бійцями. Її підготували працівники заповідника, представивши також і діяльність свого закладу двома великими стендами.
Влада Литовченко наголосила на тому, що двері Вишгородського історико-культурного заповідника завжди відкриті для співпраці й запросила всіх охочих на презентацію виставки з нагоди Дня Збройних сил України – 6 грудня в Історичному музеї (м. Вишгород, вул. М. Грушевського, 1).
У колі однодумців говорили про минуле, сучасне і майбутнє України. Про те, що маємо назавжди зберегти пам’ять про Героїв, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави, і, як наголосили організатори виставки й концерту: довести почату ними справу до кінця – побудувати державу, де правитиме Закон – один для всіх. Маємо бути пильними, бо окремі сили всередині країни руйнують наше суспільство. Маємо бути сміливими, чесними і благородними.
Підняти дух, показати світу високу культуру нації – таку місію виконують українські митці. З присутніх на заході – це народна артистка України Раїса Недашківська, яка в свої 73 роки взяла участь у 250-ти концертах у зоні АТО (у «Хоралі безсмертя» виконала «Плач Ярославни» старослов’янською мовою – уривок із симфонії-ораторії «Сказання про Ігорів похід»); лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Валерій Франчук («Знак долі», «Коріння смутку», «Колосок життя» та ін.); заслужений художник України Юрій Нагулко («Стара історія», «Чекання») – ці роботи були представлені у фойє Національної філармонії; скрипаль Олександр Скрябін – учень геніального Богодара Которовича, який відклав скрипку і пішов на фронт (у концерті, в супроводі струнних, виконав власний твір-присвяту майданівцям і загиблим однополчанам) та інші. Як слушно зауважив один із організаторів проекту Петро Полтарев: «Це не про нас: коли гармати говорять – музи мовчать. Наші не мовчать – вони сильніші за гарматний гуркіт!». І це ми відчули під час виступів, коли тужливу «Гей, плине кача по Тисині» у виконанні Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького змінив «Концерт для органа та оркестру», що викликав бурю оплесків його виконавцям – Євгенії Басалаєвій, Ірині Калиновській та ансамблю ударних інструментів «ARS NOVA», коли звучав «Концерт для фортепіано та струнних» (твір сучасної української композиторки Богдани Працюк – своєрідний символ єднання українців усього світу, присвячений співвітчизникам, які вимушені були емігрувати за кордон, шукаючи кращої долі) у виконанні Євгенії Басалаєвої та Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України і коли волонтер, винахідник турнікетів для поранених Олександр Кобиляков читав свої поезії. На екрані – відео- і саундтреки звуків Майдану-2014…Лунає ораторія «Небесний щедрик» Івана Піднебесного…
«На створення такої високої духовної музики та музейних виставок надихають патріоти України, люди у формі. І митці, й історики здали їм свій іспит на «відмінно», – зазначила директор ВІКЗ Влада Литовченко.
Організатори: Міністерство культури України, Департамент культури України виконавчого органу (Київської міської адміністрації), Культурно-мистецький благодійний фонд «Київ-Класік», Вишгородський історико-культурний заповідник (ВІКЗ)
Підтримали захід: Громадський комітет вшанування пам’яті жертв Голодомору – Геноциду 1932 -1933 р.р. в Україні, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», ТОВ ФІРМА «АСТАРТА», видавництво «АДЕФ», ПП «Вікторія», Міжнародний БФ «Мистецтво без кордонів»
25 листопада 2016
Хорал Безсмертя
З нагоди Дня Гідності та Свободи, Пам’яті жертв Голодомору в Національній філармонії України пройшов урочистий захід «Хорал Безсмертя». Перед початком концерту його організатори провели прес — конференцію.
Виступаючи перед присутніми, організатор проекту, народна артистка України Евгенія Басалаєва зазначила, що проект «ХОРАЛ БЕЗСМЕРТЯ» має знакове суспільне значення, є ваговим внеском у зміцнення соборності Української держави та консолідації суспільства, сприяє розвитку дипломатичних відносин та міжнародних культурних зв’язків. Цей концерт із циклу, що має назву Майдан Еволюція, так само, як Євромайдан , що розпалив вогонь в душах українців у прагненні до розвитку і єднання суспільства.
Урочистий захід «Хорал Безсмертя» проводиться щорічно з нагоди відзначення державних дат Дня Гідності та Свободи і присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору. Перший концертний проект відбувся у 2015 році і мав назву «Тиха Молитва», другий — під назвою «Майдан», у 2016 році .
У концерті взяли участь відомі зірки сучасності — народні артисти України Євгенія Басалаєва, Тарас Штонда, Ірина Калиновська, лауреати міжнародних конкурсів Марія Максакова, Антон Которович, Назар Черненко, Євген Гореславский, Заслужений академічний симфонічний оркестр українського радіо, Ансамбль ударних інструментів Арс Нова, ансамбль солістів Благовіст, Київський камерний ансамбль «Контрасти Київ-Класік».
Концерт «Хорал Безсмертя» (Майдан Еволюція) організований за сприяння партії Український Дім, Генеральної Дирекції з обслуговування іноземних представництв, Українського інституту національної пам’яті, національного музею «Меморіал жертв голодомору», національного історико меморіального заповідника «Бабин Яр» та інших Громадських ОРГАНІЗАЦІЙ та міжнародних фондів.
Ukrpress, 2017
Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини
16-11-2015 Концерт «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» |
21 листопада о 19:00 у Колонному залі ім. М.В.Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз, 2) за підтримки Департаменту культури в рамках Х Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» відбудеться ХХІХ концерт «Хорал безсмертя» з міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Захід присвячується Дню пам’яті жертв Голодоморів, Дню Гідності та Свободи. Як повідомляє Департамент, проведення концерту «Хорал безсмертя» стане яскравою подією в культурно-мистецькому житті нашого міста, сприятиме підняттю міжнародного іміджу Києва як європейської столиці, зміцненню зв’язків, збереженню національної духовної спадщини та традицій українського суспільства. У концерті візьмуть участь відомі українські виконавці та творчі колективи – народні артисти України Євгенія Басалаєва (фортепіано), Ірина Калиновська (орган), Лариса Кадирова та Оксана Білозір, заслужений артист України Олексій Паламаренко, заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України, академічний камерний хор «Хрещатик», ансамбль ударних інструментів «Арс Нова» та інші. У програмі концерту звучатимуть духовна музика та твори українських композиторів М.Лисенка, Б.Лятошинського, Л.Ященка, М.Шуха, В.Сєчкіна, В.Годзяцького, В.Назарова. Подією заходу стане прем’єрне виконання двох частин твору сучасного українського композитора Ігоря Корнілевича «Симфонія часу». На захід запрошено широке представництво дипломатичного корпусу, керівництво Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України, Київської міської державної адміністрації, відомих діячів культури, українських військових, учасників АТО, представників громадських і благодійних організацій. О 17:00 у приміщенні Національної філармонії України відбудеться прес-конференція. О 18:00 у фойє філармонії – відкриття виставки «Присвята Україні», де будуть представлені роботи відомих сучасних українських художників: Валерія Франчука, Андрія Кулагіна, Олександра Білозора, Валентини Давиденко, Ірини Третяк та інших. Автор проекту – народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів, президент Культурно-мистецького благодійного фонду «Київ-Класік» Євгенія Басалаєва. |
Пам’ять серця
У Національній філармонії України з нагоди Дня Гідності та Свободи і пам’яті жертв Голодомору відбувся концерт «Хорал безсмертя» (Майдан-еволюція), що увійшов до Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Серед організаторів цього концерту департамент культури КМДА і Культурно-мистецький благодійний фонд Євгенії Басалаєвої «Київ-Класік».
Урочистий захід «Хорал безсмертя» відбувається третій рік поспіль. Перший концертний проект мав назву «Хорал безсмертя» (Тиха молитва). Другий — «Хорал безсмертя» (Майдан).
«Проект «Хорал безсмертя» — вагомий внесок у зміцнення соборності України, консолідації суспільства, сприяє розвитку дипломатичних відносин і міжнародних культурних зв’язків, слугує патріотичному і духовному вихованню громадян.
Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка Голодомор 1932—1933 років в Україні, актом геноциду українського народу, здійсненого керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території УРСР та Кубані, переважну більшість якої становили українці. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку комуністичної влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.
Ми повинні говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятство породжує бездуховність, а пам’ять народу — це сторінки історії, які не можна знищити.
Євромайдан розпалив Україну, розбудив її свободу, гідність, справедливість, рівність і толерантність, безпека, гуманізм, доброзичливість, піклування про людей і природу, боротьбу задля блага суспільства, нетерпимість до корупції, особисту відповідальність та ініціативу, верховенство права та правосуддя, демократію та плюралізм…
Майдан-еволюція — це Майдан на кожному клаптику української землі, у кожній хаті, в головах кожного з нас. Це зміна правил гри, це час для консолідації, синергії, та локальної інституціоналізації. Коли у країні війна, мистецтво відходить на другий план. Але коли звучать музи, гармати мовчать», — розповіла керівник проекту, народна артистка України Євгенія Басалаєва.
Перед концертом виступили Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка, академік НАНУ, Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007—2009 роках, Іван Васюник, український політик і громадський діяч.
Того вечора перед столичною публікою також виступили відомі українські співаки, музиканти, творчі колективи.
i-ua.tv
После смерти украинского композитора Федора Якименко его архив бесследно исчез и до сих пор не найден.
125 лет назад родился один из самых известных композиторов украинской диаспоры Федор Якименко.
Если учесть, что в Украине не так много сочинителей музыки с мировым именем, каждое возвращенное имя — на вес золота. На днях широкой общественности впервые были представлены произведения украинского композитора Федора Якименко. Его считал своим учителем великий Стравинский, еще в начале прошлого века его приметил знаменитый импресарио Дягилев, заказав Якименко балет. После революции Якименко жил и работал в Праге, затем в Париже. Якименко считается самым выдающимся композитором украинской диаспоры первой половины 20 века — несмотря на то, что известна только десятая часть написанного им. О существовании многих произведений мастера исследователи знают только из писем композитора. Партитуры большинства произведений до сих пор не найдены, и поиск напоминает не столько кропотливую работу в пыльных библиотеках, сколько детективную историю.
… Смерть настигла Якименко внезапно, 3 января 1945 года — на площади Сен-Мишель в Париже. Инсульт. После смерти композитора исследователи бросились искать его архив, но выяснилось, что он бесследно исчез. По слухам, бумаги музыканта забрал его товарищ, музыковед по фамилии Вирста, который по неизвестным причинам почему-то не спешил обнародовать произведения Якименко. Позже в Украину приезжал брат Вирсты, художник, который по поводу архива тоже хранил непонятное молчание. После войны таинственным образом в разных городах Европы время от времени всплывали отдельные произведения Якименко, но идти на контакт с нашими исследователями обладатели партитур отказывались. Поиски наследия композитора продолжаются до сих пор — кое-что было найдено и в украинских архивах. Украинская пианистка, народная артистка Украины Евгения Басалаева собрала все известные на сегодняшний день произведения Якименко — говорят, ей пришлось чуть ли не силой изымать некоторые листочки с записями, хранящиеся в Киеве — и впервые исполнила их в Национальной филармонии. Премьера совпала с 125-летием со дня рождения композитора.
… Известная пианистка Евгения Басалаева организовала литературно-музыкальный спектакль по произведениям Якименко. Концерт выгодно отличался от привычных пафосных премьер: довольно непривычно было видеть на сцене филармонии игру темно-синих и зеленых бликов, а также чтицу, которая предваряла исполнение произведений. Тем не менее, премьера произвела впечатление на завсегдатаев филармонии: в отличие от большинства украинских композиторов, которые предпочитали развивать в музыке весьма архаичную «национальную» традицию, Якименко в своих произведениях продолжал традиции европейского импрессионизма, что дословно означает «впечатление». Его мелодии кинематографичны, ярки, порой медитативны, но звучат весьма современно. Евгения Басалаева отнеслась к произведениям Якименко с осторожностью исследователя и страстностью музыканта.
21 декабря 2003
Андрей АРХАНГЕЛЬСКИЙ «ФАКТЫ»
“Діалоги культур”
Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої переросли в Міжнародний фестиваль мистецтв «Діалоги культур»
У Національній філармонії України — аншлаг. Зібралися не тільки столичні меломани, а й представники дипломатичного корпусу України. Усі присутні вітали Надзвичайного і Повноважного Посла Латвійської Республіки в Україні Андріса Вілцанса з Днем незалежності його країни. Цій події народна артистка України піаністка Євгенія Басалаєва приурочила свій одинадцятий концерт, яким відкривала Міжнародний фестиваль мистецтв “Діалоги культур”. Ось в такий поважний форум за п’ ять років переросли її Елітні вечори камерної музики.
— Цей фестиваль в рамках програми Євгенії Басалаєвої — подія з великої літери,— вважає пан Андріс Вілцанс.— Музика об’ єднує наші культури. Посольство Латвійської Республіки вже втретє підтримує вечори цієї творчої пари у Національній філармонії України. 2006 рік — знаменний в латвійсько-українських стосунках. Пан Ющенко відвідав Латвію. У нас тісне співробітництво, розвиваються торгово-економічні відносини, погляди на міжнародну політику часто збігаються. За останній рік в Латвії була видана книга Епіфанія українською мовою, незабаром вийде збірник поезій Івана Франка латвійською, а невдовзі випустимо українською Антологію латвійської поезії.
Цього разу пані Євгенія знову запросила до участі у фестивалі латвійську органістку Домського собору Євгенію Лісіцину і московського віртуоза Микиту Борисоглебського, який грає на унікальній французькій скрипці Вільйом разом із київським камерним ансамблем “Контрасти. Київ-Класік”. У подальшому є домовленість про співпрацю в міжнародному проекті з представництвами Португалії, Франції, Швейцарії… Це будуть не тільки вечори камерної музики, а й виставки, театральні постановки. Зголосився взяти участь степіст, володар гран-прі Cполучених Штатів Америки.
Унікальний дует із органісткою Євгенією Лісіциною виник чотири роки тому. Лідери серед музикантів двох дружніх країн вирішили поєднати звучання двох королів серед інструментів — фортепіано і органу, які досі вважалися непоєднуваними. Адже фортепіано — ударний, а орган — духовий інструмент.
У контексті європейських шедеврів на форумі прозвучала і українська музика. Віталій Годзяцький, котрий відзначає в цьому році сімдесятиріччя, спеціально для фестивалю написав ноктюрн “Омріяні зорі Балтії”:
— Торік я створив дванадцять п’єс для фортепіано в романтичному стилі,— пригадав маестро.— Коли виникла ідея концерту, зробив нове аранжування, додавши звучання органа. На мою думку, він уособлює холодний північний колорит, а фортепіано — тепліший український пейзаж. Так виник цей твір. Ноктюрн означає замріяність під місяцем.
А першим українським композитором, котрий підтримав такий дует, був народний артист України Володимир Губа.
Окрім ноктюрна була ще й прем’єра чотирьох концертів “Пори року” Антоніо Вівальді, перекладення яких для органу і фортепіано спеціально для цієї події зробила Євгенія Лісіцина.
— Цю неймовірно складну роботу пані Євгенія здійснила лише за два місяці,— розповіла Євгенія Басалаєва.— Вона легендарна особистість, майстер аранжування. Запис на CD її перекладення цих творів для органа в її виконанні увійшов у десятку найкращих дисків планети світового музичного мистецтва.
— Таких дуетів, як наш, у світі я більше не знаю,— коментує органістка зі світовим іменем Євгенія Лісіцина.— Творів, написаних для цих двох інструментів, дуже мало. До слова, залів, де були б вони обидва, майже немає. Тому й не пишуть композитори таких дуетів. До того ж інструменти досі вважалися несумісними. Та контраст їхнього звучання разом несподіваний і цікавий. Щоправда, я вже грала раніше разом із чудовою латвійською піаністкою, та вона виявилася важливішою на небі, аніж тут, на землі… Ми її втратили. Я довго шукала людину, котра б стала ентузіастом такої нелегкої справи. Адже це дуже непросто. Тому Женя, яка мене зрозуміла і щиро відгукнулася на мою пропозицію, була неначе послана мені Богом.
До відкриття фестивалю було випущено також компакт-диск з творами, виконаними в дуеті Басалаєвою і Лісіциною. Його було випущено за підтримки компанії “ХХІ століття”. На честь Дня проголошення незалежності Латвійської республіки звучали твори латвійських композиторів Маргерса Зарінса, Яніса Медінса, Язепа Аітола, Альфреда Калниня, Юріса Карлсона. Вела концерт народна артистка України Тетяна Цимбал. Вона з захопленням говорить, що любить концерти Євгенії Басалаєвої, бо в них завжди присутня філософія з глибинним змістом і обов’ язково є якась родзинка.
Окрім фестивалю, дві Євгенії провели в Національній музичній академії імені Петра Чайковського майстер-класи, а Євгенія Лісіцина передала до бібліотеки навчального закладу нотні збірки з камерно-інструментальними творами композиторів Латвії.
Наталія ЗІНЧЕНКО “Хрещатик”, 2006 р.
Українська Аріадна
Так назвали народну артистку Євгенію
Басалаєву в Польщі після виконання нею симфонії Євгена Станковича “Quid pro que”, а нещодавно цей твір прозвучав у Колонному залі Національної філармонії.
Уже стало доброю столичною традицією проводити “Елітні вечори камерної музики” в Національній музичній філармонії України. Такий міжнародний проект започаткувала Євгенія Басалаєва — піаністка, володарка Гран-прі в Іспанії, народна артистка, доцент Національної музичної академії України імені Чайковського, професор Сіднейської консерваторії (Австралія), президент культурно-мистецького фонду “Київ-Класік”. Нещодавно відбувся дев’ятий концерт “Діалог культур. Метопи. Грані вічності”, присвячений року нашої країни в Польщі.
Тому в першому відділенні прозвучали твори Фрідеріка Шопена (“Ноктюрн № 13, до 155-річчя від дня смерті композитора) та Кароля Шимановського (“Навзікая”). Цей міф про царівну, яка надала Одіссею притулок на острові, та згодом відпустила його на батьківщину, має імпресіоністичний звуковий колорит. Два романси Бориса Лятошинського на слова Адама Міцкевича “Спомин” “В альбом Кароліни Янош” підготувала до 150-річчя від дня смерті поета солістка Національної опери Валентина Степова. Вона виконала їх у супроводі Євгенії Басалаєвої.
Київських меломанів вразила Камерна симфонія № 9 для фортепіано й струнних “Quid pro que” (“Один проти одного”, але не в значенні “протистояння”, а в значенні “поряд”), написана видатним українським композитором-новатором Євгеном Станковичем. Твір у 2000-му був замовлений йому Міжнародним музичним фестивалем “Варшавська осінь”. Нині його присвятили першій виконавиці Євгенії Басалаєвій, яка зіграла симфонію разом із київським камерним ансамблем “Контрасти. Київ-Класік”.
Нашу піаністку після виконання нею у Польщі твору Станковича назвали українською Аріадною. Мабуть, мали на увазі, що вона, як донька царя Міноса з грецького міфу, веде слухачів через складний лабіринт емоцій і почуттів сучасної симфонічної музики.
Апофеозом вечора, котрий відбувся за сприяння Посольства Республіки Польща в Україні та Українсько-польського форуму, став “Слов’янський концерт” Бориса Лятошинського в супроводі Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка.
— Цей твір спонукає до роздумів,— каже Євгенія.— Я намагаюся організовувати тематичні вечори, що відповідають моєму настроєві. Попередній концерт навіяли буремні події Помаранчевої революції, а нинішній, більш філософський, закликає зупинитися, заспокоїтися і вирішити: хто ми і для чого живемо.
Піаністка знає, для чого вона живе й працює. Благодійні внески від проведення акції направлять Відкритій асоціації організацій, груп та осіб, котрі працюють з тяжкохворими дітьми “Жити завтра”. У грудні Євгенія даватиме концерт у Римі. Всі зібрані там кошти перерахують на оздоровлення в Італії чотирнадцяти українських сиріт.
«Хрещатик», 2005 |
Євгенія Лисицина: “З Женею Басалаєвою познайомилася в Домському соборі”
Меломани столиці у захваті. Знаменита органістка Домського собору в Ризі Євгенія Лисицина дала в Києві два концерти. За часів СРСР чи не всю органну музику записано саме в Домському і у виконанні цієї артистки. Понад двадцять платівок фірми “Мелодія” і шість компакт-дисків віртуоза зберігають ці надбання. Пані Євгенія за своє творче життя зіграла всі твори Йоганна Себастьяна Баха, зокрема й “Музичне приношення”. Наприкінці минулого тижня у рамках “Музичних вечорів Євгенії Басалаєвої” в Колонному залі Національної філармонії України прозвучали мелодії Лесі Дичко і французьких композиторів Олівьє Мессіана, Сезара Франка, Клода Дебюссі, Каміла Сен-Санса. Уперше в Києві в дуеті з київською піаністкою Євгенією Басалаєвою органістка виконала “Колоквіум № 2 для органу і фортепіано” Жана Гійо.
Композитор Леся Дичко назвала гру вишуканою і по-справжньому красивою. Також уперше в філармонії на екрані глядачі бачили руки піаністки й органістки. Басалаєвій у Домському соборі надзвичайно сподобалося те, що шанувальники стежать за рухами пальців і навіть за виразом обличчя артиста. Тож вирішили традиції латвійців продовжити у нас. Учора відбувся незабутній вечір у Національному будинку органної та камерної музики — сольний концерт визначної рижанки. У програмі російська класика Мусоргського, Шостаковича, німецька — Шнітке, Баха і латвійського композитора Карлсона.
— Пані Євгеніє, як вам вдалося створити дует з нашою піаністкою?
— З Женею Басалаєвою нас звела сама доля. Сталося так, що торік у вересні, а саме шостого числа, ми разом з нею їхали в одному автобусі. Дату я точно пам’ятаю, бо мені переплутали квиток. Я мала вирушити наступного дня, а довелося поїхати раніше. Поряд сиділа молода жінка. Вродлива блондинка, на яку всі звертали увагу. І я теж не могла не захопитися яскравою зовнішністю. Раптом вона спохопилася і в розпачі закричала по мобільнику: “Мамо! Я забула компакти”. Відчула спорідненість творчих душ. А через два дні після мого концерту в Домському соборі побачила, як ця пані підійшла до мене з вітаннями і подякою за виступ. Ми відразу згадали, як їхали разом. Коли почали ділитися планами, вирішили створити спільний проект. Так виник дует: орган і фортепіано.
— Чому вибрали “Колоквіум” Жана Гійо?
— Просто обожнюю цю музику. Ноти багато років тому мені подарував сам автор. Я вже грала його з нашою виконавицею Інгою Граубінг, професором консерваторії. Гастролювали ми й у Москві. Звичайно ж, коли поспілкувалася з вашою молодою піаністкою, тож запропонувала їй співпрацю.
— Що скажете про нашу столицю?
— У Київ закохана з першої зустрічі. Тоді ще студенткою виступала в органному залі. Українська публіка чудова. До 2002-го не була в місті каштанів років десять. Тепер приїхала з онуком Данилком. Йому дев’ять. І він уже встиг полюбити українську мову. Вважає її напрочуд мелодійною.
— Здається, ви вчилися у Санкт-Петербурзі?
— Там я опановувала фортепіано. А потім усе залишила і поїхала в Ригу. Перебралася ближче до Домського собору. Вступила там до консерваторії. І коли її закінчила, стала там працювати.
— Якщо порівняти піаніно й орган…
— Я б сказала, піаніно — це ударний, а орган — духовий інструмент.
— В одному з інтерв’ю ви сказали, що якби зіграли всі твори Баха, то це б тривало цілу добу…
— Так. А якби я виконала увесь свій репертуар, мені б знадобився майже тиждень. Вдома маю всю нотну бібліотеку Баха. Це дев’ять томів.
— У яких країнах вам доводилося гастролювати?
— У Німеччині, Італії, Бельгії, Франції. Звичайно, люблю Росію, бо це моя батьківщина. Я народилася в Підмосков’ї, виросла на Уралі. Там минуло дитинство. А сьогодні тут, у Києві, зустріла уральських земляків — родичку дівчинки, з якою вчилася у школі. Як тільки можу — їду туди. У Європі також буваю часто.
— Як ви, росіянка, почуваєтеся в Ризі?
— Добре. Я живу музикою. Часто плаваю, літаю на гастролі в інші країни.
— Мова музики міжнародна, але ж спілкуватися доводиться латвійською?
— А от цю мову я знала, як кажуть, сто років тому. 1968 року, коли їздила на гастролі з Латвії до Лондона, грала на органі, який змайстрували латиші. Вдягла національний одяг. Мене сприйняли за латвійку, а я там прожила на той час лише три роки. Підходили англійці, вітали і навіть співчували: ой, вас, бідних на батьківщині росіяни зовсім заїли.
— Ваш сайт в Інтернеті зроблений англійською. Це данина моді?
— Намагаюсь іти в ногу з часом. Років з десять ми й гадки не мали, що таке спілкування стане можливим. Сайт зробив мені молодший син.
— Він програміст?
— Ні. Вчиться на юридичному факультеті в Ризькому університеті. Мріє закінчити Московський державний інститут міжнародних відносин і стати парламентарем між Латвією і Росією.
— Хтось з вашої родини пішов вашим шляхом?
— Я намагалася двом синам прищепити таку любов. Але у двобої з власними дітьми за музику я програла. Молодший категорично відмовився нею займатися. Ще у дев’ятирічному віці. А от у старшого були всі дані. Та мені бракувало снаги. Подумала тоді: і їх не навчу, і сама грати перестану. Вся надія на онука Данилка. Він уже другий рік навчається музиці, і, здається, йому це подобається…
Хрещатик, 2003 р.
Присвята «Українському Паганіні»
В столиці відбувся концерт «Maestro-Fest. Богодар Которович»
Справу легендарного скрипаля, справжнього посла української культури, який творив імідж нашої країни своїм мистецтвом, продовжує його партнер по життю і творчості піаністка Євгенія Басалаєва. Нещодавно у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії вона організувала концерт, на якому прозвучали твори з репертуару Богодара Которовича.
З ім’ям Богодара Которовича пов’язана ціла епоха в розвитку української культури. Фундатор скрипкової школи, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та премії Вернадського, численних міжнародних нагород, він став єдиним скрипалем у світі, який зіграв на скрипці Ніколо Паганіні поза межами Італії. «У 1999 році з Генуї до Києва спецрейсом була привезена скрипка «Cannone» майстра Гварнері дель Джезу, яку Ніколо Паганіні не дозволяв використовувати після своєї смерті, через що вона отримала назву «вдова Паганіні»,— пригадує Євгенія Басалаєва.— З інструментом пов’язані дивні речі: ще коли скрипка лежала у футлярі, навколо неї начебто щось кружляло. На репетиції вона себе не проявила, але коли на сцені Богодар Которович почав грати сонату Баха, її звучання мене вразило, це був живий інструмент з дивовижним голосом. Під час концерту мене начебто щось торкалося, а Богодару Антоновичу здалося, що хтось грав за його спиною». Концертів у Києві було два: у філармонії для урядовців і депутатів та в Національній опері для широкої публіки. Скрипка Паганіні виявилася для Богодара Которовича фатальною: після цих концертів у нього заболіла рука, і він більше не міг грати. Переключившись на диригентську діяльність, готував концерти з «Київськими солістами», продовжував започатковані конкурси (зокрема, Міжнародний конкурс юних скрипалів імені Которовича), представляв Україну як член журі міжнародних конкурсів.
Урочистий виступ у рамках ІХ Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» з Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої» був присвячений двом знаменним подіям — 15-річчю історичних концертів «Скрипка Паганіні у Києві» та 20-річчю заснування Національного камерного ансамблю «Київські солісти». У першому відділенні концерту «Скрипка Паганіні (спогади)» прозвучали твори Ніколо Паганіні («Кампанелла», «Кантабіле»), Брамса («Скерцо» до мінор), Массне («Роздум» з опери «Таїс») та «Елегія» Валерія Губи (у новій транскрипції для скрипки, органа і фортепіано). Їх виконали Євгенія Басалаєва, органістка Ірина Калиновська та учні Богодара Которовича — Максим Степаненко, Святослава Семчук та Ігор Завгородній.
Друге відділення концерту складалося з прем’єр різних років «Київських солістів». Мрію створити ансамбль українських віртуозів Богодар Которович плекав довго — ще з 1980-х років, проводячи вечори класичної музики на літній естраді Маріїнського парку. Офіційно «Київські солісти» з’явилися 20 років тому, у 1995 році. На сцені разом з Євгенією Басалаєвою та Богданою Півненко ансамбль виконав «Епітафію» Валентина Сильвестрова, «Sicilienne» та «Grave» Шоссона, а також «Прелюдію та Allegro в стилі Пуньяні» Крейслера (її концертну обробку для фортепіано зі струнними здійснив латвійський диригент Саулюс Сондецкис спеціально для творчого дуету Которович-Басалаєва і «Київських солістів», а у 1990 році вона прозвучала на відкритті Михайлівського Золотоверхого собору).
Ще одна складова концерту — благодійна. Напередодні концерту у фойє філармонії відкрився вернісаж «Присвята» з роботами українських художників. Виручені від продажу кошти пішли на допомогу постраждалим воїнам АТО. До речі, попередній концерт «Гармонія безсмертних звуків у вимірі Часу» у жовтні зібрав гроші на лікування важкопораненого під час АТО військового Руслана Ібрагімова. «Україна переживає драматичні часи, ми маємо захистити свою соборність і єдність,— впевнена Євгенія Басалаєва.— Мистецтво є нашою зброєю. Демонструючи кращі здобутки, ми доносимо до людей свою громадянську позицію, гордість за свою Україну як європейську висококультурну державу. Проект розвиватиметься й надалі, наступний концерт, присвячений Голодомору, відбудеться 21 листопада 2015 року. А в Будинку актора в рамках міжнародного фестивалю «Діалоги культур» 28 лютого відкриватиму ще один музичний проект, спрямований на патріотичне виховання молоді, збереження духовних традицій, популяризацію світових і вітчизняних шедеврів та наших виконавців»
«Хрещатик», 2014 р.
Ноты по цене… кареты с лошадьми.
В воскресенье в Колонном зале Национальной филармонии звучала музыка XVIII столетия.
Послушать сокровища нотной коллекции Розумовских пригласила меломанов худрук камерного ансамбля «Контрасты Киев-Классик» Евгения Басалаева. Это уже четырнадцатый элитный вечер камерной музыки в международном проекте пианистки и первый концерт с исторической тематикой. В следующем году исполняется 300 — лет со дня рождения Кирилла Розумовского — гетмана Украины и известного коллекционера. Говорят, что стопка нот, купленная им в Европе, стоила столько, сколько карета с лошадьми, упряжкой и девкой-служанкой в придачу… В то время музыкальные произведения тиражировались не простым набором, а гравировкой. Трудно сейчас определить ее стоимость. Это мог бы решить только аукцион. Скажем, рукопись симфонии Бетховена ушла с молотка за три млн. долларов.
Один из сыновей гетмана — Андрей Розумовский, будучи дипломатом в Европе, проявил себя не только как успешный политик, музыкант, но и как меценат. Работая в Австрии, он создал первый струнный квартет в Европе. Там познакомился и подружился с Моцартом, Гайдном, Бетховеном. Помог получить музыкальное образование Кристофу Глюку и даже спонсировал творчество Бетховена, а композитор в благодарность за это посвятил ему одно из своих произведений. Из Вены, где был тогда музыкальный центр Европы, Андрей тоже привез в Украину коллекцию нот.
Часть этой коллекции Евгения Басалаева разыскала в Национальной библиотеке им. В. Вернадского, а помогла ей это сделать зав. отделом формирования музыкального фонда этой библиотеки Лариса Ивченко. В Киев ноты попали в 1919 году (правда, не все — часть их оказалась в Харькове), а до этого почти сто лет они были законсервированы в Яготине.
— Ноты очень хорошо сохранились, — рассказала пианистка. — Возможно, потому, что были записаны на бумаге, сделанной из ткани. На некоторых страничках остались капли воска от свеч. Партитуры как таковой не было. Были только ноты, написанные отдельно для клавесина, скрипки или виолончели. Приходилось высчитывать такты на слух. Очень хотелось сберечь атмосферу того времени, дух эпохи. Поэтому некоторые произведения звучат на клавесине, как это задумано авторами. Хотя на этом инструменте играть тяжелее — и клавиши более узкие, и белые с черными на разных местах.
Произведения и их последовательность Евгения Басалаева выбирала по своему вкусу. Пианистка, чтобы передать дух прошлого, одела черное платье, стилизованное под XVIII столетие, которое специально для этого выступления изготовила дизайнер Ольга Андреева. Струящаяся, как луч света, музыка с витиеватыми переливами и вычурными красивостями словно переносила публику в светские салоны Вены, куда тянулась аристократия в жажде развлечений, где блистала золотая молодежь, утопая в роскоши на балах и торжественных приемах. Это трепетное любование красотой звуков, их полутонами, характерными для барочного стиля, исполнители ансамбля «Контрасты Киев-Классик» передали очень точно. И хотя музыка довольно сложная, она звучала в исполнении Евгении Басалаевой и ее музыкантов легко, была подобрана очень гармонично. Быстрые мелодии сменялись таинственными, словно хрустальными, эмоциональные — нежными и трепетными. Прозвучало и произведение романтической эпохи для фортепиано и скрипки в обработке самой Басалаевой.
«День», 2008 г.
Музика Франції прозвучить в Національній філармонії у виконанні дуету киянки Євгенії Басалаєвої та рижанки Євгенії Лісіциної.
Народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів піаністка Євгенія Басалаєва започаткувала музичні вечори власного імені. 14 березня відбудеться п’ятий концерт цього циклу “Діалог культур. Музика Франції. Долина Лаури”. В ньому разом з Євгенією Басалаєвою візьмуть участь видатна органістка сучасності, лауреат міжнародних конкурсів, солістка Домського собору в Ризі Євгенія Лісіцина та Київський камерний ансамбль “Контрасти”.
Програма поєднала в собі музику українських і французьких композиторів: фортепіанний цикл “Замки Лаури” Лесі Дичко та п’єси для фортепіано Клода Дебюссі. Вперше в Україні буде виконано рапсодію № 2 для фортепіано, гобою та альта Лоеффлера, а вперше у Києві — “Колоквіум № 2 для органа та фортепіано” Гійу. Євгенія Лісіцина гратиме твори Франка, Мессіана, В’єрна. А 17 березня у Будинку органної та камерної музики дасть сольний концерт, в якому прозвучать мелодії Шостаковича, Шнітке, Баха, Бербера, Мусоргського.
До організації концертів залучено посольства Франції, Латвії, Кримське земляцтво у Києві та Французький культурний центр. Підтримує “Музичні вечори Євгенії Басалаєвої” культурно-мистецький благодійний фонд “Київ-Класік”. За словами Євгенії, вечори мають ознайомити слухачів з українською камерною музикою та європейськими шедеврами, які вперше прозвучать в Україні чи в Києві.
ХРЕЩАТИК. 2003
