Про історію просвітництва й музичної освіти в Україні написано чимало наукових праць. Їхні автори розглядають діяльність різних культурних осередків, досліджують музичну освіту у братських школах та інших освітніх закладах – потужних духовних центрах, які відігравали величезну роль у становленні й розвитку музичної освіти та професійної музичної культури (Глухівська співоча школа, Києво-Могилянська духовна академія та інші).

Останнім часом до кола зацікавлень учених усе частіше потрапляє музична культура поміщицьких маєтків («маєткова» культура), дворянських палаців, які мали велике значення для розвитку музичної культури та свого часу були провідними мистецькими осередками європейського ґатунку. Зазвичай землевласники, меценати, як-от І. Мазепа, М. Овсянико-Куликовський, В. Тарновський, Г. Ґалаґан, Д. Ширай, родини Алчевських, Лизогубів та інші, утримували симфонічні оркестри, ансамблі, оперні та балетні трупи, дбали про музичну освіту найталановитіших артистів-кріпаків, даючи їм можливість удосконалювати свою майстерність за кордоном.