Український літературознавець і політик. Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Академік НАН України. Доктор філологічних наук (1981). Президент Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», голова Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки. Голова Товариства зв’язків із українцями за межами України «Україна-Світ».

Віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики (1992–1994; 1999–2001). Народний депутат України (1994–1998). Позаштатний радник Президента України (2006–2008). Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008–2010). Голова Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України (2006–2010).

Лауреат низки премій: Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991, за книгу «Із забуття — в безсмертя»), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994), Державної премії України в галузі науки і техніки (2014, у складі колективу за роботу «Історія української культури» у п’яти томах (дев’яти книгах)), Міжнародної літературної премії імені Уласа Самчука (2016), Всеукраїнської літературної премії ім. Леоніда Череватенка (2016), Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2016), Літературної премії фундації Івана Багряного (2019).

Нагороджений орденами: князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009), князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2016), «За заслуги» 3-го ступеня (вересень 1997) та 1-го ступеня (серпень 2000), Павла Скоропадського, Христа Спасителя, Святого рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня;. медаллю Олександра Довженка (2018, за книжку «Моя друга світова» та визначний внесок в українську літературу).

Співзасновник, член Наглядової ради Культурно-мистецького благодійного фонду «Київ-Класік» (2002).