

Музичне мистецтво є потужним інструментом консолідації нації та збереження загальнолюдських духовних цінностей. Музика стимулює розвиток людського мислення та еволюцію суспільства за законами гармонії всесвіту і краси. Завдяки своїй акустично-вібраційній природі мова музики є універсальною. Вона сприяє налаштуванню емоційного контакту людини зі світом: існує припущення, що саме музика є найдавнішою формою комунікації між людьми.
У багатьох музичних мотивах збереглися і крізь віки дійшли до прийдешніх поколінь емоційні коди наших предків. Певні звукові формули є провідниками універсальних смислів, і нині доступних для розуміння представниками різних культур та вікових категорій.
Останні наукові дослідження доводять, що світ навколо нас наповнений енергіями, які утворюють силові енергетичні поля і здійснюють відчутний вплив на людину. Натомість кожна людина – це згусток енергій, які зі свого боку впливають на
формування енергетичних полів оточення цієї людини і суспільства загалом. І саме від того, який енергетичний заряд – позитивний чи негативний, випромінює кожен з нас, залежить те, який потенціал закладається в суспільне середовище. І, зрештою, це визначає, яким гармонійним та енергетично збалансованим, власне, буде суспільство.
Музика впливає на психоемоційну сферу людини, формуючи стереотипи її соціальної поведінки, її мрії, прагнення, корегуючи її професійну діяльність. Ймовірно, на певній стадії історичного розвитку саме музика сприяла об’єднанню людей у спільноти, їхній соціалізації. Ще в соціумі античної цивілізації закладалося усвідомлення високої виховної місії музики, що сприяла формуванню гармонійної особистості, здатної легко адаптуватися до певних життєвих колізій, долати перешкоди, гартувати дух і досягати успіху в обраній сфері діяльності.
Музичне мистецтво залучалося до виховних процесів у всі часи. Нині ж, у епоху цифрової цивілізації, це стало особливо актуальним, адже диференціація наукового знання, вузька професіоналізація загрожують збідненням емоційного світу людини, який формує мистецтво і зокрема музика. Невипадково в науковий вжиток ще з 1990-х років увійшло поняття «емоційний інтелект», що на новому рівні актуалізує проблему гармонізації відносин «фізиків» і «ліриків». І визначна роль у цьому належить музичному мистецтву. У ХХІ столітті людство якнайповніше має використати величезний досвід у розумінні духовних цінностей, культурних надбань і мистецьких традицій, накопичених протягом віків, і це є особливо важливим для молодої української держави.
Розвиток української культури століттями відбувався в умовах колоніальної експансії та відсутності власної державності. Незважаючи на це, українці зберегли духовний генофонд нації, успадкували культурні цінності попередніх поколінь, віками творили власну самобутню національну культуру та зробили вагомий внесок у світову духовну скарбницю.
Відновлення Україною незалежності, розбудова самостійної держави відкрили нові можливості для розвитку національної культури, сприяли поширенню контактів між країнами, створили передумови для входження української культури у світовий культурний контекст. Плюралізм мистецьких спрямувань відчутно активізував культуру, створив умови для реалізації кожної творчої особистості. Значну роль у цьому процесі відіграли численні міжнародні фонди, громадські організації, різноманітні національно-культурні об’єднання тощо. В культурному просторі України почали відроджуватися цінності, що в тоталітарному суспільстві не функціонували: почуття національної гідності, звернення до національного досвіду, повернення національних святинь тощо.
Культурна політика завжди є пріоритетною для країн, що дбають про свою могутність. Завдяки духовному удосконаленню людини закладається ген міцного й щасливого суспільства, а відтак – і потужної Держави!
Втім, із перших днів проголошення незалежності України професійне мистецтво з його високим призначенням просвітницького виховного спрямування, збереження багатої духовної скарбниці фактично опинилося на помилковому шляху виняткової самоокупності та комерціалізації. Запропонована суспільству недосконала програма переоцінки цінностей призвела до нівелювання основних механізмів функціонування державницького культуротворення.
Одним із ключових моментів динаміки розвитку суспільства є глибоке розуміння феномену культури як надважливого елементу гуманітарного розвитку. В цьому й полягає велике значення людської персоніфікації як способу усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду на шляху пошуку переломних оновлених структур у розвитку культури, формуванні її нових усталених форм існування та створенні відповідної законодавчої бази за допомогою залучення фахових представників культурної сфери.
Україна – європейська держава з унікальною самобутньою професійною культурою, традиції якої сягають глибини століть. Це не тільки яскравий, а й вагомий музичний пласт, який у минулому впливав і на розвиток європейського мистецтва. Золотими літерами вкарбоване ім’я українського композитора Максима Березовського поруч із іменем Моцарта на мармуровій дошці Болонської академії. Прізвища українських меценатів Розумовських вписані у європейську музичну культуру. Сотні імен, сотні яскравих фактів!.. Про нас повинні знати як про шляхетну країну давніх європейських культурних традицій. Це буде формувати ціннісні орієнтири. Якщо ми будемо цінувати себе, свою культуру — нас цінуватимуть у всьому світі.
Нині Україна проходить історичні часи своєї глибинної духовної трансформації. І в цьому сенсі справжнє слово Митця є сукупністю високих духовних та моральних цінностей, воно стає своєчасною особливою зброєю захисту нації, її культурного надбання та майбутнього. Це слово як чисте енергетичне джерело щирого прагнення живити та створювати істинну КРАСУ завжди відповідальне за формування світоглядного бачення людини, її глибокого філософського розуміння сенсу буття саме через естетичне сприйняття гармонії світу, безмежної любові та поваги, насамперед, до національної культурної скарбниці, а також до світового мистецького надбання, що сприяє вихованню справжнього громадянина своєї Держави!
Євгенія Басалаєва
Ця жінка вражає ефектною вродою, різноманітною діяльністю і незліченними обов’язками, які добровільно взяла на себе. Народна артистка України, лауреат міжнародних конкурсів в Італії та Іспанії, художній керівник Київського камерного ансамблю «Контрасти», доцент Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, солістка Державного камерного ансамблю «Київські солісти», президент культурно-мистецького фонду «Київ-Класік», автор проєкту «Елітні вечори камерної музики в Національній філармонії України» – все це Євгенія Басалаєва.